Браконьєрство процвітає: як посеред Дністровського лиману з'явився "ставок"

Просто посеред величезного Дністровського лиману в Одеській області, виявляється, є ставок. І там можна ловити рибу "цілком законно". Виявилося, що так з усією українською рибою. І ті, хто її охороняють, і є найбільшими браконьєрами.

Про це йдеться 9 травня в сюжеті ТСН.Тиждень.

Ця водойма два роки тому стала центром протистояння — судового і фізичного. Дійшло аж до перекриття доріг.

Місцевий рибалка ховає обличчя. Просить не називати ім’я та змінити голос.

"Боюся, тому що завтра спалять будинок, в мене є діти, утоплять", — пояснює чоловік.

Рибалка страшенно нервується, але він єдиний, хто наважився розповісти, що відбувається на Дністровському лимані.

"Я рибалю вже років 25, але такого ще не було ніколи! Робить чесно - не дають. Знімають вночі сіті, снасті самі крадуть. Він виходить на воду — бачить, що хтось гроші не дав, а рибалить. То бувало таке — і били, били так, що не дай Бог", — згадує чоловік.

"Він" — це місцевий інспектор. За словами співрозмовника, найбільші браконьєри — це інспекція.

Один рибінспектор на місяць з одного човна на лимані має 20 тисяч гривень. А якщо човнів 10 — 200 тисяч. Непогана надбавка до зарплати, при окладі 5-7 тисяч.

І такі "схеми 90-тих" — у всій Україні, каже Юрій з позивним "Дозор". Чоловік заснував громадську організацію "Річковий дозор", яка ловить браконьєрів на наших водоймах. Розігнатися є де — десятки водосховищ, понад 20 тисяч річок, Азовське та Чорне моря. Площа водної гладі у нас — найбільша в Європі. І бардаку теж найбільше.

Повертаємося до Дністровського лиману.

Апетит місцевих риболовів настільки розігрався, що вони два роки тому фактично привласнили частину лиману, саме ту, де історично більше риби. І буквально почали черпати її тонами.

Все почалося 2018-го. Одне з приватних підприємств вирішило створити ось посеред відкритого лиману так зване СТРГ — спеціальне товарне рибне господарство. Та такі спецрежими можна створювати лише на закритих водоймах.

Знайшовся столичний науковий інститут, який намалював посеред води окремий ставок . При чому, поки папери їхали з Одеси до столиці, ділки які все це організували, ще й на 600 тон збільшили собі квоту на вилов карася. І дозвіл на все це дали в Держрибагенстві.

Режим дозволяє власникам ловити, чим хочеш і коли хочеш. Ніяких щорічних дозволів на вилов отримувати не потрібно. Якщо на весь лиман дозволено працювати чотирма неводами, то вони собі в режим вписали ще два.

Рибалки повстали проти чорної діри посеред лиману. Перекривали дороги. Їх почули. Міндовкілля, якому тоді підпорядковувалось Держрибагенство, режим скасувало. Та нахабні підприємці подали до суду й два тижні тому виграли апеляцію. Мовляв, процедуру ліквідації порушено, бо скасувати десятирічний режим мала право Держрибагенція, а не міністерство.

Найгірше — це те, що державний орган, який мав би контролювати вилов, і є найбільшим браконьєром країни.

Держава щороку встановлює скільки риби і хто має право виловити. Насправді, арифметика така — зловив 5 тон, у журнал записав 50 кілограмів. На воді зараз промишляють сотні човнів-двійників, зізнається інспектор, який пропрацював у рибохороні понад 10 років.

Україна щороку офіційно виловлює 70 тисяч тон риби. А нелегально, за різними джерелами, втричі більше. Держава щороку втрачає мільйони, а от армія чиновників, які мали б запобігти цьому масовому розкраданню, навпаки набиває собі кишені.

Підписуйтесь на наші канали у Telegram та Viber.