Сергій Пономарьов
Вже два роки в Україні діє закон про булінг. Багато хто не здогадується, що булінг – це не тільки бійки дітей. А, наприклад, дитина захотіла на уроці в туалет, а вчителька її не випустила та ще й нагиркала при всьому класі. Існує ще чимало такого, що й досі залишається звичним у дитячих колективах.
Про це йдеться 20 грудня в сюжеті ТСН.Тижня.
Історія Поліни
Поліна Малоштан стала жертвою булінгу три роки тому. У 2017-му у Чернігові між нею та іншою дівчиною почалась бійка, але за кілька секунд Поліну вже лупцювали троє. Навколо стояли десятки однолітків і глядачів. Вони аплодували та підсвистували, знімали на телефони. Один хлопець показував, як треба бити. Поліну тягали за волосся, кидали головою в бетонний паркан. Один із хлопців наче хотів заступитися, але його швидко відкинули. Поліну повалили на землю та добивали ногами по голові. Кривдниця Поліни – її знайома Юля. Того дня вона видзвонила її, аби погуляти.
У дівчини був струс мозку, численні забої, погіршився зір. Батьки Поліни подали до суду. Утім, справа за понад три роки ледь рухається.
"Вже опитують свідків, але свідки на суд не приходять. Я думаю, що там нічого не буде вже. Я звичайно налаштована їх вивесті на чисту воду", - каже дівчина.
Тоді соціальні мережі та ЗМІ вибухнули заголовками про булінг, цькування і травлю дівчини. Їй телефонували навіть з російських телеканалів і обіцяли гроші, якщо цей конфлікт вона назве мовним- начебто її побили україномовні за те, що говорить росіською. Поліна відмовилась.
"Мене ніхто не цькував, мене просто побили в центрі міста незнайомі мені люди", - каже постраждала.
Cправу відкрили кримінальну за статтею "хуліганство". Бо на той час, як каже адвокат Поліни Сергій Нестеренко, законодавчо ще не було визначено поняття "булінг", відповідальності за булінг. Але адвокат дівчини вважає це не просто хуліганством, а розбоєм та катуванням і хоче перекваліфікації справи.
Що ж таке булінг?
За законом, булінг (цькування) – це діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.
Директор однієї столичної школи, ветеран АТО Андрій Мельник каже, що закон врегулював найважливіше, що нарешті з’явилось визначення. В його закладі був один випадок булінгу, ще до ухвалення закону. І то був кібербулінг. Однак кібербулінг не виникає сам по собі. Це наслідок цькування в реальному житті, каже експертка Анастасія Дьякова. І карантин для такого булінгу - просто ідеальний час.
"Це може бути виключення дитини з групи класу в вайбері чи телеграмі. Залишення образливих коментарів, створення неправдивих сторінок або створення якихось фото відео матеріалів неправдивих про дитину. В нас був навіть випадок, коли однокласники хотіли продати однокласницю як хатню тваринку", - каже радниця з питань безпечного Інтернету при Міністерстві цифрової трансформації України Анастасія Дьякова.
Закон також визначає типові ознаки булінгу - систематичність і группа. А вони завжди є, каже психолог.
Є ознаки, за якими батьки можуть розгледіти біду. Коли дитину булять, у неї різко знижуються оцінки в школі, вона часто приходить у брудному чи подертому вбранні. У неї забирають особисті речі, вона ховає телефон і нервово реагує, коли батьки його торкаються. І що трапляється часто, зелене світло булінгу дають саме вчителі.
"Часто, на жаль, часто організатором булінга є саме вчитель. Він вказує буквально словами, своїми інтонаціями на те, хто йому не подобається. Діти це швидко дуже вловлюють", - пояснює психологиня Катерина Гольцберг.
"Вважається абсолютно припустимим для деяких вчителів не випустити дитину до туалету під час уроку. Вибачте, але це булінг. Класичний булінг. Або не дати водички напитися", - додає освітній омбудсмен України Сергій Горбачов.
Про будь-яку кривду дитина має розповісти батькам. І батькам треба її навчити діяти саме так. А далі вже мають звертатися до директора школи із заявою. І обов'язково письмово. Бо дуже часто все лишається на словах.
"Якщо ви подаєте заяву, дві копії, одну залишаєте там, куди подаєте, одну ви маєте зареєструвати і взяти собі", - наголошує освітній омбудсмен.
Утім, деякі керівники шкіл не приймають заяви. Тоді омбудсмен радить викликати поліцію.
Що в судах?
За майже 2 роки дії закону налічується 618 справ першої інстанції щодо булінгу. І це мало, говорить суддя Дніпровського суду міста Києва Віра Левко, яка безпосередньо розглядала такі справи: "За ці роки ми тільки почали взнавати, що в нас є таке взагалі явище як булінг".
Суддя проводить паралель зі справами про домашнє насильство, які в Україні мають значно більшу судову практику, ніж булінг: "Коли там досі не навчилися, скільки вже тренінгів проведено, скільки осіб вже навчено, скільки статей написано, про те, що ви неправильно складаєте протоколи, ви не долучаєте докази".
Тому справи повертають на доопрацювання або зовсім закривають за відсутністю складу злочину. Те саме і з булінгом.
"В протоколі вказана не та стаття, або зовсім не вказано склад, тобто в чому саме полягає цей булінг, або зовсім немає доказів", - пояснює суддя.
Тож і батьки мають вказувати у своїх заявах факти, а не оцінки ситуації. І вчителі, і батьки, і поліцейські з суддями мають навчитися одного – прискіпливо розглядати будь-які конфлікти серед неповнолітніх, бо тепер це кримінал.
"Це не якісь малозначні справи. На жаль, за цим часто стоять життя людей, які в подальшому вчиняють самогубства", - пояснює суддя Віра Левко.
Джерело: ТСН
Влучання 13 ракет та 36 дронів: у Повітряних силах розкрили деталі російської атаки