Чи буде війна: чому Путін, шантажуючи Байдена, марить захопленням України

Росія відкрито погрожує війною, якщо Джо Байден не надасть Володимиру Путіну чітких "гарантій безпеки". Свої вимоги МЗС РФ оприлюднив минулого тижня: нерозширення НАТО за рахунок колишніх радянських країн та створення буферної зони навколо Росії. Що це за буферна зона? До неї, за задумом Кремля, мають увійти країни, які стали членами НАТО під час двох великих хвиль розширення 1999 та 2004 рр.

Навіть порівнюючи військові потуги США і цілого НАТО та Росії, це виглядає, як відвертий блеф Кремля. Не кажучи вже про економічну складову: економіки США та ЄС становлять понад 40% світового ВВП. Росія поряд з ними – економічний карлик.

Єдине, чим Путін може шантажувати світ, - це ядерна зброя. Власне, вже другий тиждень поспіль російські пропагандисти погрожують перетворити Америку на "радіоактивний попіл", якщо Байден не пристане на "хотєлкі" Путіна. Якщо все і справді так, то це абсолютне самогубство та може говорити про те, що в Кремлі просто з’їхали з глузду. Хоча, можливо, є ще щось, що могло б зацікавити Сполучені Штати?

ТСН.ua зібрав ключові заяви сторін та проаналізував, чи дійсно Захід готовий говорити з Росією щодо "гарантій безпеки", та чи готуватися Україні до великої війни.

Заява №1

Костянтин Гаврилов, голова делегації РФ на переговорах з військової безпеки та контролю над озброєннями у Відні:

"Всі в НАТО чудово розуміють, незважаючи на всю силу і міць, що необхідно робити конкретні політичні дії, інакше альтернатива - це військово-технічна та військова відповіді Росії. Члени альянсу не можуть постійно наступати на "хворі точки" Росії. Настав "момент істини".

Це не перша така войовнича заява російських дипломатів. Одразу після онлайн-перемовин Байдена та Путіна, заступник міністра закордонних справ РФ Сергій Рябков заявив, що Росія готова дати на це відповідь за допомогою зброї чи технічних засобів, якщо НАТО та США не дадуть гарантій щодо нерозміщення нових озброєнь у Європі.

Власне, те саме про "військову відповідь" НАТО сказав у вівторок, 21 грудня, і сам Путін, виступаючи на колегії Міноборони. Про що йдеться? Москва вимагає не лише невступу країн, які до 1991 року входили до СРСР, до лав НАТО, а й гарантій нерозміщення новітніх систем озброєнь у державах, які перебувають у безпосередній близькості до російських кордонів.

Які це країни? Це ті держави, які стали членами НАТО під час двох великих хвиль розширення Альянсу: Чехія, Угорщина, Польща, Болгарія, Естонія, Латвія, Литва, Румунія, Словаччина і Словенія.

До того ж, вже не перший місяць у російський інформпростір вкидаються повідомлення про те, що було б непогано працювати з німцями щодо виведення звідти американської ядерної зброї та її нерозміщення, наприклад, у Польщі або країнах Балтії.

На думку колишнього міністра закордонних справ України, голови Центру з вивчення Росії Володимира Огризка, Путін прямує до підвищення градусу, і завдяки цьому підвищенню хоче собі виторгувати якісь певні позитиви з його точки зору. Це традиційна політика Москви. Нічого нового тут немає.

"Питання лише в тому, щоб він не загрався і раптом ситуація не вийшла з-під контролю. Бо, не виключаю, що його оточення може зіграти злий жарт, переконати в тому, що "нічого страшного, війна буде переможною, захопимо пів України і все буде добре". Тому, з одного боку, очевидно, що це гра на підвищення напруженості. З іншого – гра на те, щоб виторгувати собі побільше. Але не можна виключати, що це може бути справді спосіб знайти відмовку, щоб сказати: "Ми запропонували, ви відкинули, тепер у нас руки розв’язані, будемо діяти". Тому нам треба бути доволі обережними. На місці влади я б дуже серйозно почав готувати наших громадян до відсічі, робити те, що називається навчаннями територіальної оборони. Тобто, всього того, що може показати Путіну, що це не буде легкою прогулянкою, як було в Криму", - коментує ТСН.ua Володимир Огризко.

Заява №2

Точніше – заяви провідних західних медіа про те, що другий великий саміт Байдена з Путіним не зменшив військову напругу біля українських кордонів.

Перша - чергова стаття CNN, де неназваний високопосадовець США розповідає, що у Вашингтона є чотири тижні, щоб не повторити помилок Обами 2014 року та запобігти вторгненню. Тобто, американський телеканал прогнозує, що Путін може піти на широкомасштабну війну проти України 20 січня?

Друга – стаття у британському таблоїді (що вже говорить про "достовірність" цієї інформації) Daily Star, де мовиться про попередження керівників їхньої розвідки щодо можливого вторгнення Росії в Україну вже на Святвечір 24 грудня - у 42-ту річницю введення радянських військ до Афганістану.

Третя – поява в "Голосі Америки" та "Радіо Свобода" статей про те, які російські армії нападатимуть, звідки та скільки днів протримається Україна. Зокрема вони посилаються на аналіз американського аналітичного центру RAND Corporation півторарічної давності, за яким за 10 днів різні частини армій РФ відрізають шматок української території по Дніпру, влаштовуючи черговий "котел" нашим Збройним силам.

Чи піде Путін широкомасштабною війною проти України? Адже, якщо проаналізувати, за Путіна російська армія не вела повноцінних широкомасштабних наступальних операцій. Проте, саме це питання, як бачимо, не сходить із порядку денного провідних західних медіа, очільників США та ключових країн НАТО вже два місяці. Іноді видається, що Україна опинилася в заручниках чийогось шантажу. Бо з кінця жовтня про підозріле скупчення російських військ у США не говорив лише лінивий, у той час, як в Україні та Європі відверто дивувалися.

Проте реакція Вашингтона, який зненацька почав бити на сполох, лякаючи європейських союзників великою військовою загрозою з боку Росії, доволі дивна. Адже це адміністрація Байдена дала росіянам добудувати "Північний потік-2", що потім призвело до гострої енергетичної кризи в Європі (наразі газ на європейських хабах уже по $2 тис.) та позбавило американців вагомого козиря у перемовинах із росіянами.

Сенат США до 14 січня готується проголосувати запропонований республіканцем Тедом Крузом законопроєкт щодо санкцій проти "Північного потоку-2" в обмін на розблокування власне Крузом призначень десятків кандидатур послів та чиновників Держдепу, внесених Білим домом ще пів року тому. Проте для проходження проєкту треба 60 голосів. Сенат 50/50 місць контролюють республіканці та демократи. Тобто, республіканцям треба заручитися підтримкою мінімум 10-х демократів.

Чи готуватися українцям до великої війни? Та що власне замислив Путін? За опитуванням "Левада-центру" понад 75% росіян не виключають, що сьогоднішня напруженість може перерости у війну між Росією та Україною.

У коментарі ТСН.ua заступник директора Центру армії, конверсії та роззброєння з міжнародних питань Михайло Самусь каже, що Росія реально готова напасти на Україну. Із військової точки зору Путін обрав Україну, як заручника, якого триматиме за горло, поки з ним не розмовлятимуть на рівні Хрущов-Кеннеді.

Разом із тим опублікований російським МЗС "договір" про "гарантії безпеки РФ" експерт називає набором "хотєлок" минулої величі – максимумів Путіна на рівні мрій, які постійно обговорюються на кухнях Росії, у високих кабінетах або на рівні фільму "Брат-2".

"Але жодного мотиву для Путіна нападати на Україну та дійсно розпочати війну я не бачу. Широкомасштабна війна Росії не потрібна – це катастрофа для її карликової недорозвинутої економіки. Чи треба це режиму Путіна? Чи зробить ця війна його більш стабільним? Ні. Головна мета Путіна – забезпечити максимально довгу стійкість перебування свого режиму при владі", - вважає Михайло Самусь.

За його словами, Путін - КДБ-івський офіцер - як за книгою вербує Байдена. Росія йтиме на максимальну конфронтацію, ізоляцію та протиставлення себе Заходу в усіх сферах. І Захід, на жаль, реагує неправильно.

"А Захід мав би сказати: ми даємо ПДЧ Україні та Грузії; будуть поставки озброєнь Україні та Грузії; створюємо Чорноморське командування НАТО в Констанці (Румунія – ред.) та ескадри в Чорному морі; розміщуємо передові бази авіації в Румунії, Польщі та країнах Балтії; забезпечуємо свободу судноплавства в Чорному та Азовському морях. Ось це називається відповідальна політика", - вважає Михайло Самусь.

Заява №3

Генсек НАТО Єнс Столтенберг:

"Ми залишаємось готовими до змістовного діалогу з Росією. І я маю намір скликати нове засідання Ради НАТО-Росія якомога швидше у новому році".

За день до цього радник США з нацбезпеки Джейк Салліван телефоном поговорив із радником президента РФ із закордонних справ Юрієм Ушаковим. Підсумок – Америка готова брати участь у дипломатії за допомогою численних каналів, як-то Рада НАТО-Росія та ОБСЄ. Того самого дня глава європейської дипломатії Жозеп Боррель заявив, що ЄС має бути за столом будь-яких дискусій щодо європейської системи безпеки.

Вочевидь, все йде до того, що Захід не проти сісти за стіл перемовин із Росією, щоб обговорювати якісь її фейкові занепокоєння щодо власної безпеки. Цікаво, чому США та НАТО не висувають Кремлю зустрічних вимог? Наприклад, демілітаризувати Калінінград, який Росія нашпигувала найновітнішими системами озброєнь, здатних дістати до Копенгагена?

Можливо, Путін і домагається саме таких перемовин? Можливо, Росія хоче застрибнути в останній вагон потяга "США-Китай", щоб, на думку Путіна, розділити світ на трьох? Адже Байден чітко дав зрозуміти, хто головний суперник Сполучених Штатів. І це аж ніяк не Росія – це Китай.

"Від розвалу СРСР минуло 30 років. Путін повторив, що для нього це найбільша геополітична катастрофа. У нього явно є задумка щодо демонстрації реваншу та відновлення не СРСР, а якраз ролі Росії як головної сили. Продемонструвати, що Росія відновила свій статус, принаймні геополітично і має право на глобальне переформатування відносин, - те, що зараз відбувається між США та Китаєм. Путін хоче зайняти більш активну суб’єктну роль, коли він може щось запропонувати або Китаю, або США, але з точки зору своїх умов", - вважає Михайло Самусь.

Вся кремлівська машина відчайдушно готується до щорічної пресконференції Путіна 23 грудня. Протягом майже двох місяців відбувалася масштабна інформаційна накачка росіян.

По-перше, на федеральних каналах показали великий фільм про розвал "совка", який Путін називає найбільшою геополітичною катастрофою XX століття. Ба більше, у цьому документальному фільмі пропагандистська машина підводить до того, що підписанти Біловезьких угод 30 років тому фактично здійснили державну зраду, тому їх треба кинути за ґрати, включно з першим президентом України Леонідом Кравчуком та покійним президентом Росії Борисом Єльциним.

По-друге, вийшов ще один фільм про "новітню історію Росії", де Путін прямо називає країни, які входили до СРСР, споконвічно російськими землями.

Те, що Путін намагається реанімувати "покращену" версію Радянського Союзу, вже давно ні для кого не секрет. Власне, це нещодавно на слуханнях в Сенаті підтвердила і заступниця Держдепу Вікторія Нуланд, яка на початку 90-х працювала в американському посольстві в Москві.

Можливо, це ще й початок підготовки до президентських виборів 2024 року, до яких Путін хоче фінішувати, як "месія" - рятівник світу від ядерного або ракетного знищення. Адже не дарма росіяни порівнюють те, що відбувається сьогодні, із Карибською кризою.

"До 2024 року ще багато часу. Думаю, що Путін на так далеко не заглядає. Для того, щоб змінити думку російського глядача, треба тижні два – місяць максимум. Боюся, що це не пов’язано з наступними виборами. Бо виборів як таких в Росії не буде. Ми ж розуміємо, що все одно це буде фальсифікація. Тому, думаю, це теми сьогоднішнього дня", - підсумовує Володимир Огризко.