День Андрія Первозваного: традиції, звичаї та ворожіння

13 грудня - День пам'яті святого Андрія Первозванного - одного із дванадцяти апостолів Христових. Згідно з церковними легендами, святий проповідував християнство у Скіфії й дійшов аж до Києва.

Проте також це Калита - народне свято, суть якого полягає в переведенні юнаків і юнок до дорослого гурту.

13 грудня: церковне свято

Апостол Андрій — у християнстві один із дванадцяти апостолів Ісуса Христа. Перший єпископ Візантійський. Син єврейського рибалки Йони. До зустрічі з Ісусом займався рибальством разом із братом Петром. Супроводжував Господа на проповідях як один із найближчих учнів. Ймовірно, був місіонером у скіфських землях.

Страчений за правління імператора Нерона. Згідно з середньовічним переказом XIV століття, помер, прив'язаний до Х-подібного хреста, із яким зображується в іконографії. За середньовічною давньоукраїнською легендою він проповідував на українських теренах, передбачивши появу Києва.

Прізвисько у східній традиції — Первозваний - через те, що Ісус першим покликав його до себе в учні.

13 грудня: ворожіння

Найпопулярнішим днем для ворожіння в Україні є ворожіння в рамках Андріївського обряду 13 грудня.

Існує чимало описаних ворожінь, якими користувалися дівчата на Андрія. Багато з них схожі на ті, які були на Катерини. Потрібно, наприклад, зняти взуття з лівої ноги й почати ним міряти відстань від столу до порогу: та дівчина, яка перша це зробить, першою і вийде заміж.

На Тернопільщині поширені ворожіння — на півневі та курці, відгадування предметів із зав'язаними очима, сіяння конопляного насіння довкола хати, запалювання ниток, виливання води на гарячий віск тощо.

Пізно ввечері дівчата збиралися в окремий гурт для ворожінь. Більшість сюжетів подібні до тих, якими користувалися напередодні Нового року. Але деякі були й "андріївські".

Взявши вдома борошна, сходилися до однієї з подружок. Щоб замісити його, тричі ходили до річки; воду приносили лише в роті. Зачерпнувши долонею із дна джерела, дивилися, що потрапило до рук: якщо камінець — майбутній чоловік буде муляром, земля — хліборобом, скіпка — столяром.

Зготовлені пампушки (балабушки) випікали в печі й клали на ослінчик. Господиня впускала до хати зголоднілого пса — чий виріб він з'їдав найперше, та юнка найшвидше вийде заміж.

У деяких районах, зокрема па Поліссі, влаштовували своєрідне дійство — "сіяли льон". Дівчата вибігали на вулицю, імітували сівбу льону (деінде — конопель) і "волочили ниву" спідницями, приказуючи: "Святий Андрію, на тобі конопельки сію, дай же мені. Боже, знати, з ким їх буду брати!".

Прийшовши на своє подвір'я, дівчата зрізали вишневу гілочку і ставили у воду: якщо до Різдва зацвіте, то дівчині щаслива доля на одруження.

13 грудня: народні традиції

Це день народного календаря, до якого пристосовували Андріївський обряд "Калиту", суть якого полягає в переведенні юнаків і юнок у дорослі вікові класи. День Андрія справді парубоцький день. Як і в значної кількості українських свят, в його обрядах проглядаються дохристиянські традиції. Молодь у цей день влаштовувала різноманітні забави. Основна дія свята — це відкушування "калити". Печиво прив'язують якнайвище попід стелею, а потім хлопці з зав'язаними очима мусять дострибнути до нього й відкусити шматок. Парубків, яким вдалося скуштувати калиту, величали Андріями, на голову їм дівчата одягали вінки з барвінку, прикрашені колосками жита, пшениці, пучечками калини і цілували в уста. Іноді дівчата теж пробували кусати калиту, але вони, як правило, їздили на рогачах.

Парубки після вечорниць робили збитки: виносили на городи січкарні, знімали ворота чи хвіртки й несли на подвір'я майбутніх наречених. Найбільшим бешкетом вважали витягти на дах хати сани або воза. Донині з Андріївських обрядів збереглися саме дівочі ворожіння та хлопчачі збитки.

Наповнені дохристиянськими обрядами, веселощами й розвагами молоді андріївські, як і катерининські, вечорниці припадали на час Пилипівського посту і, отже, не відповідали нормам християнської моралі. Спроби духовенства подолати цю народну позацерковну традицію не дали бажаних наслідків. Проте з плином часу вечорниці на Андрія, як і інші свята, поступово втратили магічну функцію й перетворилися на своєрідну забаву, привід, аби зібратися неодруженій молоді.

Підписуйтесь на наші канали у Telegram та Viber.