Дата публікації День святого Миколая: чому він крутіший за Санту, як святкують, кому дістануться подарунки, а кому — різки
Опубліковано 19.12.20 07:22
Дата оновлення День святого Миколая: чому він крутіший за Санту, як святкують, кому дістануться подарунки, а кому — різки
Оновлено 31.05.25 15:28
Переглядів статті День святого Миколая: чому він крутіший за Санту, як святкують, кому дістануться подарунки, а кому — різки 5

День святого Миколая: чому він крутіший за Санту, як святкують, кому дістануться подарунки, а кому — різки

Поділитися цією новиною в Facebook Поділитися цією новиною в Twitter Поділитися цією новиною в Twitter

За легендою, Святий Миколай був покровителем не тільки дітей, а й мандрівників. Православна гілка християнства це свято святкує 19 грудня, а в католицька трохи раніше – 6 грудня (католики всі свята з постійними датами святкують на 13 днів раніше, враховуючи різницю між юліанським і григоріанським календарем).

Хто він: святий, чарівник чи загадковий суддя моральної поведінки

В цьому святі прихована історія життя людини, яка жила у другій половині ІІІ століття. Він прославився своєю добротою, чуйністю і допомогою нужденним.

Народився Миколай між 270 та 286 роками у Малій Азії в родині заможних людей. У дитинстві вирішив присвятити життя богослужінню. Рано став священиком. Спадок батьків до останньої монети Миколай роздарував біднякам. Не чекав, щоб у нього просили допомоги, сам шукав бідних, аби допомогти. Багато років служив єпископом у Мирах Лікійських (сучасна Анталія у Туреччині). Тому Миколай іще – Мир Лікійський.

В оповідях про святителя Миколая говориться, що він відвідав Єрусалим, а також побував у всіх святих куточках планети, поклоняючись і промовляючи молитви.

Помер Святий Миколай набагато пізніше і залишив після себе прекрасні спогади і велику вдячність всіх тих, кому він допоміг.

Учені, розкривши могилу Миколая Лікійського, провели низку досліджень. Було створено приблизну модель обличчя та встановлено інші зовнішні риси померлого. Миколай мав приблизно 167 см зросту. У нього було мужнє обличчя та карі очі. Шкіра – оливкового відтінку, чітко виражене підборіддя і вилиці. Антропологи припускають, що Мир Лікійський не вживав м’ясної їжі.

Миколай одягався просто і без прикрас. А із давніх свідчень сучасників Миколая, його обличчя випромінювало незвичайне світло, як обличчя Мойсея.

Багато хто думає, що Святого Миколая навмисне асоціюють з подарунками, щоб створити додаткову радість дітям. А насправді легенди стверджують, що він дійсно уславився тим, що допомагав нужденним. Ще й робив це потай.

У Миколая був сусід, у якого підростало троє дочок. А в ті часи батько, якщо хотіли вдалого шлюбу для своїх дітей, мусив забезпечити їх приданим. Цього чоловік зробити не міг, оскільки мав мало грошей. Миколай, дізнавшись про це, вирішив допомогти йому та вночі підкинув золото до черевиків сусіда. І таких історій ставало все більше й більше. А вже після смерті єпископа почали ходити легенди про те, що гроші бідним він кидав у димар, а потім вони чарівним чином опинялись у шкарпетках, які сушилися біля вогню.

Чим Святий Миколай відрізняється від Діда Мороза і Санта-Клауса

Святого Миколая не можна прирівнювати до Санта Клауса чи Діда Мороза. Адже два останніх — це персонажі, що символізують дух Нового року. Святий Миколай же до цього стосунку не має. В Україні взагалі не було раніше персонажа, який би супроводжував новорічні свята. Був такий собі Морозко, але він ніс у собі дух усієї зими, а не якогось конкретного періоду.

Святий Миколай відрізняється також і тим, що на відміну від новорічних “дідусів”, він є справжнім святим, який своїм життям та благородними вчинками заслужив такий почесний титул.

Після революційних подій другої половини ХІХ ст. на Галичині виникла потреба в яскравому дитячому святі. Тому Святий Миколай став опікуном українських школярів. Дитяче свято потребувало текстового матеріалу – віршів, пісень, драматичних творів. Іванові Франку належить віршований переказ легенди "Чудо з утопленим хлопцем" та одноактова п’єса "Суд святого Николая". У ній постали традиційні персонажі українського миколаївського свята – ангели, помічники святого, опікуни та захисники дітей, і чорти, що намовляють Миколая не давати дітям подарунків.

Згідно з постановою ЦК КПРС від 1937 року на заміну Миколаю прийшов Дід Мороз, який дарує подарунки на Новий Рік. На Західній Україні, натомість, традиція зберіглася.

У Києві перше офіційне свято Миколая було влаштоване 19 грудня 1990 року для 700 хлопчиків і дівчаток – сиріт і дітей з багатодітних сімей. За рік, 19 грудня 1991 р., стараннями Всеукраїнського православного братства, на гроші, зібрані Товариством святого Андрія Первозванного у США, дитячі свята Святого Миколая влаштовано вже у 20 містах України.

Що стосується Санти, то його історія розпочалась на старому континенті, в Європі. У Нідерландах з давніх-давен святкували День святого Миколая, який називали Сінтер Клаас. Припадав він, до речі, якраз на 19 грудня. Коли ж європейці почали заселяти Північну Америку, то вони, звісно ж, “завезли” туди свої улюблені традиції та свята. Так туди потрапив і Святий Миколай, який з часом почав називатись Санта-Клаусом.

Образ Санта-Клауса створив американський поет. 1832 року американський протестант Клемент Кларк Мур видав поему “Ніч перед Різдвом”, яка на сьогодні є одним із найпопулярніших віршованих творів у США.

Головна дійова особа поеми — Санта-Клаус. Старий ельф, який літає світом на чарівних санях та дарує дітям подарунки на Різдво. Так Святий Миколай почав поступово перетворюватися на нового персонажа, який швидко став улюбленим у дітей.

Вони справді вірили, що Санта-Клаус приходить через димарі до слухняних дітей та кладе їм подарунки у панчохи, які потрібно було повісити поблизу каміна. Словом, все як і було у візантійських легендах про Миколая.

Традиції і прикмети свята

У день святого Миколая всі ми перетворюємося на дітей. Усі ми знаємо саме цієї ночі як усі поснуть, миттю прилетить на золотих санях Миколай – із білою бородою, в теплому кожусі, а головне – з великим мішком подарунків.

Та не все так просто. Разом із Миколаєм приходили ще два ангели і два чортики – і от саме вони розповідали Чудотворцю, якого саме подарунка заслужила ця дитина.

Але і дорослі, й діти завжди вірять у перемогу святого Миколая Чудотворця, де завжди перемагає добро і кожна дитина (велика чи маленька) отримає свій довгоочікуваний подарунок.

Батьки в ніч напередодні торжества кладуть презенти в дитячі шкарпеточки або взуття. Найчастіше це солодощі, цукерки, шоколад. Кажуть, що подарунки отримують добрі та слухняні дітки, а тим, хто погано поводився, покладаються лише камені або різочку (прутик). Проте маленькі хлопчики і дівчатка в очікуванні чарівного свята і подарунків не вередують і поводяться гідно, намагаючись сподобається Святому Миколаю.

Існує також загадкове повір'я: якщо напередодні чарівного свята загадати заповітне бажання, то Святий Миколай його обов'язково виконає. Діти, які вже вміють писати, в листах просять покровителя виконати свої мрії. Саме доброта і віра в чудо здатна зберігати все найдорожче в людських серцях.

Джерело: ТСН