Діти вчать російську та співають гімн РФ: освітній експерт пояснив, як "підпільні школи" в Україні отримали законне право на існування

На тлі суспільного занепокоєння з'являються повідомлення про те, що в деяких закладах діти вивчають російська мова та навіть виконують гімн РФ. Така інформація викликає питання про законність і контроль — чому частина освітніх ініціатив працює фактично поза системою, і як вони змогли отримати легітимність. Нижче розбираємося в причинах, механізмах і наслідках з позиції практичного огляду освітньої галузі.

Діти вчать російську та співають гімн РФ: освітній експерт пояснив, як "підпільні школи" в Україні отримали законне право на існування

За словами освітній експертів, явище так званих «підпільні школи» не завжди означає пряме порушення закону. Часто мова йде про юридичні «сіру зону»: заклади реєструються як приватні гуртки, культурні центри або школи іноземних мов, що дає їм право працювати без повного набору державних атестатів. Офіційна реєстрація дозволяє отримати законне право на проведення занять, а формальною метою може бути вивчення мови та культури для дітей громадян іншої країни чи для бізнесових потреб.

Крім того, поширеними механізмами легалізації є дистанційні формати навчання та приватні репетиторські мережі. Викладання російська мови через онлайн-платформи ускладнює державний контроль: навчальний процес часто не пов'язаний з класичними школами, і відповідальність за контент перекладається на організаторів курсів. У такому разі складніше довести, що там відбувається систематичне порушення освітніх стандартів або патріотичного виховання.

Чому директори не знають, де їхні учні

Одна з проблем, яку виокремлюють спеціалісти, — це відсутність прозорої системи обліку учнів. Коли частина дітей відвідує додаткові заняття чи паралельні школи, адміністрація основних навчальних закладів може не мати повних даних про місце перебування учнів поза уроками. Це пояснюється кількома факторами:

- реєстрація внекласної діяльності як окремих юридичних одиниць;
- погодженість батьків і власників таких центрів на нерозголошення інформації;
- використання мобільних або дистанційних форматів, які не підпадають під регулярний шкільний нагляд;
- недосконалість системи звітності та інспектування.

Через це директори шкіл можуть формально відповідати за контингент учнів, але практично не відслідковувати, де та які програми відвідують діти. Експерти наголошують: без ефективної взаємодії між закладами освіти, місцевою владою та батьками складно забезпечити повний захист освітнього простору від нелегітимних впливів.

Механізми контролю і можливі рішення

Щоб мінімізувати ризики, експерти пропонують низку кроків. По-перше, посилити реєстраційні вимоги для закладів, що надають освітні послуги дітям, та обов'язковий контроль за навчальними програмами. По-друге, впровадити єдину електронну систему обліку відвідувань та позашкільної активності, яка б дозволила бачити повну картину за участю учнів. По-третє, проводити регулярні інформаційно-роз'яснювальні кампанії для батьків про ризики нелегальних освітніх ініціатив і права дітей у сфері освіти.

Крім нормативних змін, важливим є підвищення фінансової та кадрової спроможності місцевих інспекцій і шкіл. Коли заклади отримують ресурси на позашкільну діяльність і якісні альтернативи, попит на сумнівні формати падає. Також значення має громадський контроль: активність місцевих спільнот і журналістів стимулює прозорість і зменшує можливості для маскування нелегальної діяльності під культурні чи освітні проєкти.

Ситуація, в якій діти вивчають російська та виконують гімн РФ, підкреслює потребу балансувати між свободою освітньої ініціативи та національною безпекою. Легалізація окремих форм навчання можлива, але вона повинна супроводжуватися чіткими правилами, прозорим обліком та відповідальністю. Інакше ризики для формування ціннісного простору в суспільстві зростають.