«До кінця життя буду за Україну»: українська арбітриня в Болгарії про сюрприз для збірної, ставлення болгар і чоловіка-футболіста

В інтерв'ю, яке ми записали після тренування жіночої збірної, одна з найвідоміших українських арбітринь, яка зараз працює в Болгарія, відкрила деталі про те, як підтримує нашу команду та що насправді думають місцеві про війну. Вона не приховує емоцій: «До кінця життя буду за Україну» — ці слова пролунали під час розмови, що торкалася і спортивних сюрпризів, і особистих історій про чоловіка-футболіста.

«До кінця життя буду за Україну»: українська арбітриня в Болгарії про сюрприз для збірної, ставлення болгар і чоловіка-футболіста

Наша співрозмовниця, яка офіційно представлена як українська арбітриня в азіатсько-європейському матчевому календарі, вже кілька років живе та працює за кордоном. Попри відстань, вона активно стежить за виступами збірна України і допомагає колегам з федерації, передаючи досвід та моральну підтримку. У розмові прозвучало, що найближчий матч відбору на Євробаскет-2027 для жіночої збірної — вирішальний, і кожна дрібниця може стати вирішальною.

Арбітриня описала, як виникла ідея зі «сюрпризом» для команди: це був не лише символічний подарунок, але й конкретна допомога — спеціальні нотатки з тактичними порадами, психологічні вправи перед грою та короткі брифінги для молодих гравців. «Коли ти бачиш, як серця б'ються в унісон, розумієш — навіть маленька деталь може підняти настрій і додати впевненості», — каже вона.

Про сюрприз для збірної та підготовку до Євробаскет-2027

За словами арбітрині, підготовка до відбірного матчу — це не тільки тактика і фізична форма. Багато уваги приділяється психологічній стабільності, командній хімії та емоційному налаштуванню. Саме тому вона разом із волонтерами та колегами організувала кілька сесій підтримки для гравчинь: від дихальних вправ до коротких історій про український дух і пережиті випробування.

«Цей сюрприз — у тому, щоб нагадати про коріння. Ми принесли на тренування символи, які знайомі кожній з них, і це спрацювало. У дні перед матчем важливо не загубити відчуття дому», — ділиться арбітриня. Вона підкреслює, що для багатьох гравців моральна підтримка може бути навіть важливішою, ніж технічні поради.

Також наша героїня розповіла про координацію з тренерським штабом: обмін спостереженнями під час спарингів, аналіз суперниць і рекомендації з позицій арбітражу, які допомагають команді уникати непорозумінь під час вирішальних моментів у грі. Все це формується у невелику, але важливу «скриньку» підказок, яка потрапляє до гравчинь перед грою.

Ставлення болгар, пам'ятники та особисте: чоловік-футболіст

Окрема частина розмови торкнулася реакції місцевих жителів. За її словами, у Болгарія ставлення людей дуже різноманітне: є ті, хто щиро підтримує Україну, є ті, хто ставиться нейтрально, і є люди зі старими прорадянськими настроями. Вона наголошує, що особисті контакти та відкриті розмови допомагають змінювати думку: «Коли бачать нашу повсякденність, коли діляться історіями, ставлення м'якшає. Спорт у цьому — чудовий міст між людьми».

Питання пам'ятників і публічних символів викликало у співрозмовниці щире занепокоєння. Вона зазначила, що в деяких містах досі є сліди радянського минулого, але загалом молоде покоління ставиться критичніше до історичних наративів, які виправдовують агресію. «Ми говоримо з людьми, пояснюємо, чому для нас важливий пам'ять і які символи ранять. Багато хто слухає», — каже вона.

Про особисте: арбітрина — дружина професійного чоловік-футболіста, який також виступає за болгарські клуби. Взаємна підтримка та розуміння професійних викликів стали фундаментом їхнього життя за кордоном. Вона зізнається, що іноді складно поєднувати графіки, але саме спільне захоплення спортом допомагає зберігати баланс. Чоловік підтримує її у всіх починаннях, а вона — його, коли той виходить на поле.

«Ми розуміємо один одного без зайвих слів: коли у мене робочі поїздки, він переймає домашні клопоти; коли у нього матчі — я на трибунах. І навіть за кордоном для нас немає сумнівів, хто ми і за що стоїмо. До кінця життя буду за Україну — це не просто слова, це спосіб жити», — підсумувала арбітриня.

Незважаючи на відстань і професійні виклики, історія цієї українки в Болгарії — приклад того, як сила спорту, особиста мужність і підтримка рідних перетворюються на реальну допомогу для збірна України у складні часи. Перед вирішальним поєдинком у відборі на Євробаскет-2027 саме такі історії додають команді наснаги і віри в перемогу.