Дата публікації Друзі та вороги: які країни на полі війни грають за Україну, а хто лише прикривається роллю посередника
Опубліковано 06.03.22 15:32
Дата оновлення Друзі та вороги: які країни на полі війни грають за Україну, а хто лише прикривається роллю посередника
Оновлено 31.05.25 20:01
Переглядів статті Друзі та вороги: які країни на полі війни грають за Україну, а хто лише прикривається роллю посередника 1

Друзі та вороги: які країни на полі війни грають за Україну, а хто лише прикривається роллю посередника

Поділитися цією новиною в Facebook Поділитися цією новиною в Twitter Поділитися цією новиною в Twitter

Одинадцятий день широкомасштабної війни Росії проти України. Ворог втратив вже понад 11 тис. вбитими. Поранених ще більше. Не дивлячись на те, що ні США, ні НАТО, ні Велика Британія не хочуть допомогти Україні закрити небо, наша армія робить це самотужки. Ми вже збили 48 гелікоптерів та 44 літаки. Кількість знищених танків взагалі наближається до 300.

ТСН.ua вже писав, хоч Росія і має перевагу в небі, проте величезною проблемою, яка з кожним днем збільшується, як сніжний ком, є мотивація їхніх льотчиків. Справа в тому, що навчених бойових пілотів у Росії не так багато. Плюс вони ж не дурні і бачать, як їхні колеги летять і не повертаються. Багато хто просто гине, інші потрапляють у полон. Тому можна мати бойові літаки, які можуть завдавати ракетно-бомбових ударів, але хто ними буде управляти?

Bloomberg пророкує, що за рік Путін може втратити владу. А керівник Bellingcat Христо Грозєв каже, що у Росії майже не лишилося ресурсів для війни з Україною. При цьому він впевнений, що Путін нещадно обстрілює житлові квартали через провал бліцкригу і не виключає, що західні країни все ж підуть на закриття неба над Україною.

За інформацією CNN, США обговорюють з Польщею можливість надати нам радянські винищувачі МіГ-29, які стояли на озброєнні країн колишнього Варшавського договору. Замість них Варшава може отримати американські винищувачі F-16. Це було б дуже непогано із можливістю їхнього базування на польських аеродромах. Тиждень тому про їхню поставку говорили як про доконаний факт. Навіть сказали кількість: 28 МіГ-29 із Польщі, 12 зі Словаччини та 16 із Болгарії, 14 Су-25 із Болгарії. Однак згодом ці країни відмовилися постачати Україні винищувачі.

Ставка на Китай

Повномасштабна війна Росії проти України показала, хто наш справжній друг, а хто ним лише здавався. Влада Грузії, яка є партнером України по Асоційованому тріо (куди входить ще й Молдова, бо три наші країни мають Угоду про асоціацію з ЄС), вдає, що це не її війна. Ну а Росія натомість раптово вирішила зняти санкції на експорт грузинського продовольства. Молдова теж як води в рот набрала. Хоча, коли Євросоюз прийняв до розгляду нашу заявку на членство, Грузія, і Молдова теж кинулися апелювати на вступ до ЄС.

Західні медіа зарясніли повідомленнями, що час вже Китаю визначатися, на чиєму він боці. The New York Times пише, що позиція "нейтралітету" (фактичної підтримки Росії) підриває мрію Сі Цзіньпіна захопити Тайвань так само, як Путін ракетами та артилерією намагається поставити на коліна Україну. Ба більше, в перші дні від початку широкомасштабної війни проти України, китайський інформаційний простір був просто переповнений російською пропагандою про "денацифікацію" України та "знедолений народ Донбасу", а проукраїнський контент навпаки цензурували.

З іншого боку, це великий виклик і ризик для самої Піднебесної. Збожеволілому 70-річному Путіну, який не виходить із бункера, нічого втрачати. Він підняв ставки настільки, що відступати вже нікуди. І залякування Кремлем можливістю натиснути на ядерну кнопку в Пекіні мають сприйняти всерйоз. Адже кремлівська пропаганда вже розганяє дезу про те, що українці начебто робили "брудну" ядерну бомбу на ЧАЕС, яку росіяни захопили, та в Харкові, який Путін вщент розбомбив.

Проте поки що дуже схоже, що Китай хоче скористатися з економічних санкцій, якими США, ЄС та весь західний світ просто вбивають російську економіку. Не виключено, що Сі Цзіньпін дочекається, поки Путін продасть Китаю свій газ та нафту просто за копійки. Ну і надасть свої банківські платіжні системи росіянам (звичайно не безкоштовно), бо Visa і Mastercard пішли з РФ.

ТСН.ua вже писав, що у росіян є своя система "Мир". Але її приймають лише 7 країн, і то, дуже неохоче. Натомість інші країни активніше доєднуються до китайської платіжної системи, ніж до російської. Та й статистика річ вперта. BBC зазначає, що лише біля 17% товарообороту між Росією та Китаєм здійснюється в юанях. І, що найцікавіше, нафта і газ сюди не входять. Минулого року Росія була другим за величиною постачальником нафти до Китаю і третім по газу. Тому досить імовірно, що залежність Росії від китайської валюти, платіжних систем та доброї волі Піднебесної просто підтримати Путіну штани, щоб не впали, різко зростатиме.

Між Росією та Україною

Схоже, що у України з’явилося два посередника – це Ізраїль та Туреччина. Реджеп Таїп Ердоган не припиняє говорити з Путіним телефоном, а Нафталі Беннет навіть особисто літав до Москви. Але ці посередники, чесно кажучи, так собі. Хоча голова європейської дипломатії Жозеп Боррель закликав ще й Китай стати третьою стороною, яка може допомогти припинити війну.

Так, Володимир Зеленський сам просив їх про допомогу: "Я готовий зустрітися з Путіним у Стамбулі, Анкарі, - де він забажає".

Але треба пам’ятати, що 15 лютого, за дев’ять днів до широкомасштабного нападу Росії, Ізраїль заблокував передачу американцями Україні систем "Залізний купол". Ну а Туреччина за вісім років війни Росії проти України так і не приєдналася до санкцій.

Ізраїльська преса, висвітлюючи секретний візит Беннета до Путіна, робила ставку на Шаббат. Мовляв, він пожертвував суботою, щоб приїхати до Кремля і говорити про мир. Наче це щось значить для Путіна. The New York Times пише, що Беннет літав до Москви разом із міністром житлового будівництва Зеевим Елькіним, який, імовірно, виступав в якості перекладача. Він родом із Харкова, на початку 1990-х іммігрував до Ізраїлю. Проте, що найцікавіше, його брат досі живе в Харкові, який російські війська просто стирають з лиця землі ракетно-бомбовими ударами та артилерією.

Навіть британська розвідка вже відкрито каже, що Росія вдається до тактики Чечні та Сирії. Бомбардуванням житлових кварталів Харкова, Маріуполя, Чернігова, Сум та інших українських міст Путін намагається зламати український моральний дух. Беннет просив відкрити зелені коридори, щоб вивезти з України євреїв. Дійсно, Путін може це пообіцяти, а зробити, як у Маріуполі та Волновасі у суботу, 5 березня, обстрілявши коридори для евакуації. А в неділю, 6 березня, російські війська відкрили вогонь по цивільних в Ірпені на Київщині, коли ті намагалися виїхати з міста.

Переговори з дияволом

Третій раунд переговорів української та російської делегації може відбутися вже в понеділок, 7 березня. Принаймні цю дату запропонував Київ. Місце збору поки що невідоме. Україна говоритиме про припинення вогню. Росія ж вже почала вкидувати месседжі про те, що хоче домогтися від Києва ратифікації якогось документа. Вочевидь про капітуляцію.

Україна на це ніколи не погодиться. Наше військо це демонструє вже одинадцять днів. Найболючіші за всю історію санкції проти Росії (а таких не вводили навіть проти СРСР) вже б’ють по російській економіці. Проте, за словами старшого наукового співробітника Європейської ради зовнішніх відносин Густава Гресселя, треба багато часу, поки економічне болото засмокче Путіна.

Хоч лише цього тижня рубль втратив третину своєї вартості, а росіяни вишиковувалися у величезні черги до IKEA, магазинів із електронікою та інших західних продавців (які йдуть з РФ), щоб хоч якось врятувати свої гроші від знецінення, Путін не дослухається до економічних порад, якщо в цьому не буде абсолютної необхідності.

"Тому ми тут не повинні бути самовпевненими. Якщо все стане настільки поганим і серйозним, і Путін почне вважати, що статус "великої держави Росії" в небезпеці, він може почати прислухатися. Але до того часу українцям доведеться виграти чимало боїв. А оскільки він фашистський диктатор, а для фашистських диктаторів військова потужність є найважливішим питанням, постачання зброї та боєприпасів для України має стати номером один, бо майбутнє України вирішується на полі бою, - це найважливіше", - коментує ТСН.ua Густав Грессель.

The Guardian пише, що, зрештою, Захід має вирішити, як сильно він хоче перемогти Путіна. Якщо сильно, то дуже скоро санкції доведеться поширити на експорт російської нафти і газу. Інакше європейські споживачі будуть фінансувати військову машину Кремля.

За словами колишнього посла США в Україні Стівена Пайфера, два тижні тому багато хто передбачав, що після дев'яти днів війни з Росією становище України буде набагато гіршим. Проте російська армія показала себе не так добре, як очікувалося. Частково це пов’язано з ефективністю оборони українських військових. Але росіяни все ще мають велику військову міць, яку вони можуть розгорнути.

"Важко передбачити, як піде війна. Росія має перевагу у військовій силі, тоді як Україна має перевагу в мужності, відданості та рішучості. І навіть якщо російські військові переможуть українських, це не буде легка перемога. Росії доведеться окупувати країну з розлюченим і ворожим населенням, і я очікую, що опір триватиме. Питання в тому, чи і коли Кремль чи російський народ усвідомлять, наскільки дорогою буде ця війна для Росії: багато загиблих російських солдатів, реальний економічний та фінансовий біль та ізоляція від значної частини світу. Сподіваюся, вони незабаром це зрозуміють і зупинять це божевілля", - підсумовує для ТСН.ua Стівен Пайфер.