Мешканці Мар’їнки, які не евакуювались, вимушені дивитись як догорає їхнє місто

Видно, що цей населений пункт зруйнований, випалений та фактично непридатний до життя - в місті не працюють магазини, школи, лікарня, пошта. Невелика кількість містян оселилися в бомбосховищі, варять їсти на вулиці і лише іноді виходять подивитися на те, як горять їхні домівки, йдеться в ТСН.

Це місто на поблизу окупованого Донецька російські окупанти руйнували вісім років, штурмували, намагалися захопити цей клаптик землі утиканий териконами. Але Мар’їнка – трималася, відбудовувалася, ремонтувалася.

На центральних вулицях міста все прострілюється, місцями – дим над оселями, стирчать каркаси будівель, повибивало вікна, всюди вирви, повалило дерева, здається, що зникли люди і залишилися самі тільки звуки обстрілів. Тут виходи «Градів» чергуються з прильотами мін.

Серед усього цього в одному із дворів живуть десятки людей. «Жодного скла, жодного вікна, все розбите, а я сиджу в підвалі цілодобово», - кажуть місцеві.

Марина та Олексій жаліються, що два місяці не перевдягалися. Тікали в чому було, а потім в їхньому домі все згоріло. Їхній прилисток – підвал, люди кажуть, що надійний, зведений за комуністів. Всередині трохи холодно і дуже волого. «Нам здається, що всі дома в Мар’їнці горять, а ми вийшли а там все сяйво. Уявляєте, як це бачить», - каже Ніна.

Коханий Гриць заспокоює – як вміє. «Ми живемо як в лайні, але стабільно. А зі стабільністю людина звикає, ніби так і має бути», - каже чоловік.

Містом в руїнах пересуваються лише військові, бо місцевих тут не більше 100 людей, адже 70 % будинків знищені.

Трохи легше на околиці міста, це дозволяє місцевим під звуки обстрілів наводить лад біля двору. Тут в один голос повторюють одну й ту саму фразу: «Уб'ють так уб'ють, а не уб'ють – житимемо».

Тутешні лише жаліються на набридливі звуки вибухів.

Зінаїда Федорівна з дому майже не виходить – вона народилася в Росії , донька живе на окупованій території, син на Закарпатті. «Мені в житті ніхто не зробив зауваження, що на російській (розмовляю – ред.). Від кого мене визволять, то заради Бога», - каже жінка.

А от Генадія – він чи не єдиний, хто не жаліється, бо відчуває себе захищеним завдяки горілці, та й має заробіток. «Шабашки – то тому могилу викопаю, то тому могилу викопаю», - розповідає чоловік.

Свою родину він вивіз до Білорусі, а сам чекає – чим закінчиться війна. «А я буду до перемоги сидіти. Взагалі хто буде «ДНР» чи Україна, мені все рівно», - додає Генадій.

Читайте також:

Масований удар по Львову застав людей на вулицях: свідки бачили підліт ракет і моменти влучань

Стало відомо, коли Радбез ООН обговорить ситуацію в Україні: деталі

У Лисичанську окупанти знищили протитуберкульозний диспансер, який пережив дві світові війни (відео)