Між Росією та Китаєм: до чого можуть призвести масові протести в Казахстані

Перший президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв (який за законодавством є лідером нації) залишив посаду Радбезу, а президент країни Касим-Жомарт Токаєв відправив уряд у відставку. Сталося це на тлі масових багатоденних протестів проти двократного підвищення цін на скраплений газ (від 70 до 120 тенге за літр – це від 4,41 до 7,56 грн). Під тиском вулиці уряд погодився знизити ціни навіть нижче, ніж вони були до протестів, - до 50 тенге/літр (3,15 грн).

Але це не допомогло. Мітинги, головним лозунгом яких став "Шал, кет!" ("Старий, іди!" на адресу Назарбаєва), швидко радикалізувалися, а вимоги людей розширилися. Вони закликають подолати корупцію та кумівство, створити нові робочі місця, повернути країну до Конституції 1993 року (фактично до моделі парламентської республіки), призначити тимчасовий уряд з авторитетних громадян та провести чесні вибори.

Проте, навіть якщо влада задовольнить всі вимоги людей, хто їх поведе за собою? Поки що явного лідера або кількох у цих масових мітингах в Казахстані не видно. Всі казахські опозиціонери або за кордоном, або не мають достатньої підтримки народу. У Росії також є свої ставленики.

ТСН.ua проаналізував, що насправді спровокувало такі масові протести в Казахстані, та чи можлива мирна зміна влади в країні.

Коли все почалося

Все почалося в неділю, 2 січня, з мітингу автовласників у місті Жанаозен (Мангістауська область). Саме на Заході Казахстану зрідженим газом заправляють до 80% автівок. Якщо до Нового року ціна за літр автогазу не перевищувала 50-70 тенге, то в перших числах січня підскочила до 120 тенге.

Це обурило людей регіону, де добувається нафта і газ, ще й на тлі стрибка інфляції. До того ж, у місті Жанаозен є газопереробний завод. Проте обсяги виробництва блакитного палива не покривають потреб регіону, бо зношення обладнання заводу, що працює з 1973 року, досягає 90%. І ніхто не хоче вкладати кошти в модернізацію.

Символічно, що протести почалися саме з Жанаозена. Саме тут у грудні 2011 року страйкували працівники державної нафтогазової компанії. Проте закінчилося все трагічно: загинули 16 осіб, біля 100 людей постраждали. Однак місцеві жителі та правозахисники говорили, що число загиблих можливо було в кілька разів більшим. Правоохоронці просто відкрили вогонь на ураження по мітингарям та випадковим людям.

Люди, які зібралися 2 січня на площах міст Жанаозен та Актау, провели там ніч. У понеділок, 3 січня, там було вже понад тисячі мітингувальників. Протести спалахнули і в інших великих містах. А вже у вівторок, 4 січня, на вулиці вийшли десятки тисяч людей по всій країні. І хоч президент Казахстану відправив уряд у відставку, переклавши всю повноту відповідальності за підвищення цін на газ на Міністерство енергетики, людей це не заспокоїло.

У середу, 5 січня, майже скрізь запровадили надзвичайний стан. Аеропорти міст Алмати та Актау зупинили роботу. Пізніше з’явилися повідомлення, що їх захопили протестувальники. На вулицях горіли автівки та військові БТРи, залізничне сполучення працює з перебоями. На вулицях, за словами очевидців, чути вибухи та стрілянину. У деяких містах правоохоронці масово переходять на бік демонстрантів.

Найбільше палає Алмати, не дивлячись на запроваджену напередодні комендантську годину. Там владу фактично захопили мітингувальники попри відсутні інтернет та мобільний зв'язок. Не працює і безготівкова система оплати. Мітингувальники підпалили президентську резиденцію, бізнес-центр Айсултан, де знаходиться філія правлячої партії Нур Отан, та увірвалися до будівлі мерії міста. Досить часто протестувальники в Алмати вдаються до мародерства, влаштовуючи погроми, розбиваючи вітрини магазинів та офісів.

В Алмати мітингувальники почали вриватися до офісів ЗМІ. Телеканал КТК, що належить фонду Назарбаєва, вже зупинив мовлення. Також протестувальники намагаються захопити ефір російського телеканалу "Мир24", який мовить в Казахстані.

Надвечір, 5 січня, за повідомленнями місцевих ЗМІ, які виклали відповідні відео, у місті Атирау правоохоронці відкрили вогонь. Один із протестувальників загинув, ще двоє отримали поранення. За кілька годин до цього президент країни повідомляв про загиблих з боку силовиків.

Причини протесту

У терміновому зверненні до народу президент Казахстану Касим-Жомарт Токаєв хоч і пообіцяв пізніше оголосити про політичну трансформацію країни, все ж пригрозив діяти максимально жорстко, запевнивши, що перебуватиме в столиці Нур-Султан, що б не сталося.

Після 30-річного правління, навесні 2019 року Назарбаєв пішов у відставку, призначивши свого наступника Токаєва, який потім "переміг" на виборах. Почався контрольований транзит влади, яку продовжує утримувати сім’я Назарбаєва, контролюючи всі фінансові потоки в країні. Саме тому люди хочуть зміни системи.

Токаєв вже звільнив племінника Назарбаєва з посади першого заступника Комітету нацбезпеки, та власне замість Назарбаєва очолив Радбез. Проте, як бачимо, це не дуже задовольнило вулицю. У Талдикоргані намагаються повалити пам’ятник Назарбаєву, монумент тягнуть до низу канатами.

В Україні багато хто порівнює казахські протести з тим, що відбувалося у нас та минулого року в Білорусі. Проте проводити паралелі з Євромайданом та Революцією Гідності як мінімум неправильно, а як максимум неможливо хоча б з огляду на різні культурні та політичні традиції. Так, можливо, самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко і взяв на озброєння казахську модель транзиту влади. Проте, як бачимо, в Казахстані вона не спрацювала. Тому є над чим замислитися. І Володимиру Путіну також – він хотів сісти в крісло голови Державної ради після 2024 року.

У коментарі ТСН.ua керівник секції Азійсько-Тихоокеанського регіону New Geopolitics Research Network Юрій Пойта каже, що суспільство в Казахстані не дуже політизоване, про політику "на кухнях", як в Україні, не говорять, навіть на ім’я першого президента не згадують. Чому? Бо, наприклад, від 2010 року Назарбаєв має статус лідера нації Єлбаси, а за його публічну образу передбачена кримінальна відповідальність.

За словами експерта, сказати напевно, чому це відбувається саме зараз, складно, немає незалежного зрізу думки людей. У Казахстані відсутні незалежні та відкриті соцопитування. Тригером протесту стало збільшення ціни газу.

"Але навіть після поступок влади протести політизувалися. Збільшується незадоволення та втома суспільства від чинної влади. На думку суспільства перший президент Нурсултан Назарбаєв після транзиту влади насправді нікуди не пішов, залишившись неформальним лідером країни, контролюючи як політичну систему, так і найбільш прибуткові сфери економіки. Крім цього, є недовіра до місцевої влади. Наприклад акіми (голови міст) не обираються людьми, а призначаються президентом. Лише зараз ввели їх виборність у селах. На додачу олігархи як були так і залишилися, а реформи чинного президента Токаєва не були повністю реалізовані. Ймовірно, що все це збільшує кризу легітимності влади в очах суспільства", - пояснює Юрій Пойта.

Фактор Росії

У висвітлення казахських протестів російська пропаганда активно включилася у вівторок, 4 січня. Тобто, лише на третій день. Інформаційний супровід дуже красномовний. Заголовки на кшталт "казахський майдан" та "ще одна кольорова революція" говорять самі за себе.

Приплели навіть Україну. Російські Telegram-канали розповсюджували фейкові відео, де хтось з натовпу в Алмати (хоча ці кадри не обов’язково звідти) говорив українською, та начебто фото детальних інструкцій щодо координації протестів, де вказані українські телефоні.

Проте, чи можна вбачати руку Кремля у цьому масовому суспільному невдоволенні? Адже Росія дуже не любить, коли в країнах, які, як вона вважає, входять до її сфери впливу, влада змінюється революційним шляхом та ще й без погодження із Москвою.

Так було і у Вірменії, де на хвилі революції 2018 року до влади прийшов Нікол Пашинян. Дехто навіть вважає, що Росія ніяк не допомогла Вірменії у війні за Нагірний Карабах, бо хотіла покарати Пашиняна. Зрештою, за Азербайджаном стояла Туреччина, яка є членом НАТО та має потужну армію.

Є ще один чинник – це той самий газ. Справа в тому, що Казахстан більше спеціалізується на нафті, хоча за покладами газу посідає 22 сходинку в світі. Більшість добутого газу країна відправляє на переробку в Росію, а вже потім отримує назад. За інформацією місцевих активістів та експертів, контроль за нафтою та газом у Казахстані належить двом зятям Назарбаєва (один із них, за повідомленнями місцевих ЗМІ, вже втік до Росії). Зрозуміло, що ціна газу у 50 тенге/літр неринкова. Різниця покривається з бюджету, а сім’я першого президента країни, за інформацією ЗМІ, наживається на газових махінаціях з Росією.

На думку Юрія Пойти, Росія не причетна до причин спалаху протестів, принаймні поки що відсутні ознаки цього. Москва на даний час вивчає ситуацію і почне діяти відповідно до створеного балансу сил. Казахстан для Росії є досить позитивним і прогнозованим партнером, незважаючи на незадоволення певними речами: переходом на латиницю; збільшенням ролі казахської мови в школах, університетах та державних органах; намаганням Казахстану проводити багатовекторну політику; наявністю націоналістичних рухів та переглядом політики пам’яті (ролі СРСР у репресіях, Голодоморі).

Експерт вважає, якщо чинному політичному режиму загрожуватиме небезпека, Росія може підтримати якусь сторону. Швидше за все - чинну владу, але це може збільшити вплив Росії в Казахстані, бо Москва неодмінно виставить певні умови за свою підтримку.

"Казахстан проводить досить компліментарну зовнішню політику щодо Росії, всі дії все ж таки ухвалюються з урахуванням позиції Москви, будучи членом ЄАЕС та ОДКБ. Казахстан займає нейтральну позицію по Криму, а в Генасамблеї по українським резолюціям як правило голосує негативно. Росія є першим торговельним партнером Казахстану з оборотом приблизно $20 млрд на рік. І Казахстан наразі не має іншого вибору, ніж підтримувати стабільні, дружні та прогнозовані відносини з Росією. Наприклад, серйозного розвитку відносин з Китаєм бути не може через значні антикитайські настрої в суспільстві. І Росія поступово збільшує свій вплив на Казахстан, посилює економічні зв’язки, намагається побудувати АЕС, щоб збільшити енергетичну залежність країни", - підсумовує Юрій Пойта.