Поглиблення військової співпраці між Росією та Китаєм, свідченням якого є військові навчання "Схід-2018", які пройдуть із 11 по 15 вересня, націлене на перспективу. Про це в інтерв'ю Atlantico.fr розповів французький політолог та історик Жан-Сільвестр Монгреньє, співробітник Французького інституту геополітики та Інституту Томаса Мора.
Як зауважує науковець, Москва і Пекін єдині у своєму бажанні повалити наявний міжнародний порядок, який виник у результаті довгого 500-річного західного панування, історичними спадкоємцями якого, зрештою, стали Сполучені Штати. У разі російської влади мова, зокрема, йде про те, щоб взяти реванш після закінчення холодної війни на підставі ідеї про те, що "холодна перемога" Заходу була тимчасовою і швидкоплинною.
Такий настрій і натхненний ним образ дій пояснюють прагнення до захоплення тактичних можливостей: у Центральній і Східній Європі, в Середземному морі, на Близькому Сході і навіть в Африці – для Росії; в "азіатському Середземномор'ї" (Південно-Китайське і Східно-Китайське моря), в Індійському океані, в Африці, в Євразії та навіть в Латинській Америці – для Китаю. По суті, Китай стає супердержавою, оскільки для своєї гри він охоплює світовий простір, пояснює співрозмовник видання.
Через можливу трансформацію КНР у центр ваги Євразії, зокрема, за допомогою проекту "нових Шовкових шляхів", варто звернути увагу на подвійність китайсько-російських відносин, зазначає вчений. Зростання могутності Китаю, що стало ще більш очевидним після кризи 2008 року, являє собою потенційну загрозу, що нависла над російським Сибіром і Далеким Сходом: ці безлюдні регіони з багатими природними ресурсами перебувають під впливом перенаселених китайських провінцій (6 млн росіян проти 120 млн китайців), колись там панував Пекін, продовжує Монгреньє.
Проте, Москва проявляє велику обачність щодо Китаю, зауважує він. Ідея полягає в тому, щоб стримувати і супроводжувати стрімке китайське зростання, йти на компроміс (встановлення меж спільних кордонів) і співпрацювати (енергетичні та військово-промислові зв'язки), не допускаючи конфронтації. Обидві країни взаємно спираються один на одного для того, щоб встановити "м'який баланс" щодо Заходу, вважає французький політолог.
Майбутні спільні навчання ("Схід-2018" – "24") не перші, але порядок їх охоплення, особливо з російської сторони, знаменує певний курс. У плані геополітики і великої стратегії Росія та Китай ніби стоять спиною до спини перед обличчям НАТО на сході Євразії, а також американських альянсів в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні. Їхні відносини із Заходом стають все різкішими,
– вказує Монгреньє.
Поглиблення військової співпраці між Росією та Китаєм, свідченням якого є військові навчання "Схід-2018", які пройдуть із 11 по 15 вересня, націлене на перспективу. Про це в інтерв'ю Atlantico.fr розповів французький політолог та історик Жан-Сільвестр Монгреньє, співробітник Французького інституту геополітики та Інституту Томаса Мора.
Як зауважує науковець, Москва і Пекін єдині у своєму бажанні повалити наявний міжнародний порядок, який виник у результаті довгого 500-річного західного панування, історичними спадкоємцями якого, зрештою, стали Сполучені Штати. У разі російської влади мова, зокрема, йде про те, щоб взяти реванш після закінчення холодної війни на підставі ідеї про те, що "холодна перемога" Заходу була тимчасовою і швидкоплинною.
Такий настрій і натхненний ним образ дій пояснюють прагнення до захоплення тактичних можливостей: у Центральній і Східній Європі, в Середземному морі, на Близькому Сході і навіть в Африці – для Росії; в "азіатському Середземномор'ї" (Південно-Китайське і Східно-Китайське моря), в Індійському океані, в Африці, в Євразії та навіть в Латинській Америці – для Китаю. По суті, Китай стає супердержавою, оскільки для своєї гри він охоплює світовий простір, пояснює співрозмовник видання.
Через можливу трансформацію КНР у центр ваги Євразії, зокрема, за допомогою проекту "нових Шовкових шляхів", варто звернути увагу на подвійність китайсько-російських відносин, зазначає вчений. Зростання могутності Китаю, що стало ще більш очевидним після кризи 2008 року, являє собою потенційну загрозу, що нависла над російським Сибіром і Далеким Сходом: ці безлюдні регіони з багатими природними ресурсами перебувають під впливом перенаселених китайських провінцій (6 млн росіян проти 120 млн китайців), колись там панував Пекін, продовжує Монгреньє.
Проте, Москва проявляє велику обачність щодо Китаю, зауважує він. Ідея полягає в тому, щоб стримувати і супроводжувати стрімке китайське зростання, йти на компроміс (встановлення меж спільних кордонів) і співпрацювати (енергетичні та військово-промислові зв'язки), не допускаючи конфронтації. Обидві країни взаємно спираються один на одного для того, щоб встановити "м'який баланс" щодо Заходу, вважає французький політолог.
Майбутні спільні навчання ("Схід-2018" – "24") не перші, але порядок їх охоплення, особливо з російської сторони, знаменує певний курс. У плані геополітики і великої стратегії Росія та Китай ніби стоять спиною до спини перед обличчям НАТО на сході Євразії, а також американських альянсів в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні. Їхні відносини із Заходом стають все різкішими, – вказує Монгреньє.
24.ua