З протитанкового керованого комплексу по цивільним машинам або автобусам - так на Сумщині у прикордонні розважаються окупанти, стріляють за річки вражаючи цивільний транспорт і вбиваючи людей. А ще артилерією намагаються розбивати наші села, йдеться в ТСН. Бійці тут загартовувались в боях за Сєвєвродонецьк, Лисичанськ і Авдіївку і більшість з них до повномасштабного вторгнення зброї в руках не тримали. “Найважчим напрямком був Донецький аеропорт і під Авдіївкою потрібна була відповідальність, були важкі бої, по нам працювала артилерія, ми вели контактні бої, ми знали, що від нас вимагали - ми захищали суверенітет свої сім’ї”, - каже боєць “Спец”. З невишколених добровольців і мобілізованих - вони перетворились на воїнів. Було страшно, каже Андрій, перед першим штурмом, але страх здолали. “Особливо після того як в нас були втрати і “300-ті”. Такі ж хлопці, як я, які мали сім’ї, які загинули, так було страшно дуже”, - розповідає він.
Тепер ці хлопці вже з досвідом тримають північний кордон на Сумщині. Тримають під обстрілами російської артилерії та дронів. Війна тут не така запекла, як на Донбасі, але ворог не дає спокою і тут гинуть люди. “Найбільше 80 процентів обстрілів йде на цивільну інфраструктуру, промислові і ферми. Є ділянки кордону близько, озброєння дозволяє і вони б’ють автотранспорт не розбираючись, чи може бути і цивільний”, - каже військовослужбовець “Верба”.Окупанти нищать північне прикордоння з важкої артилерії. Пусті вулиці напівпорожніх сіл, розбиті хати, і розірвані електродроти. Ворог палить усе українське, стріляючи за річки і ховаючи гармати у лісі. “Люди виїздять, бо ми під постійними обстрілами, залишились ті, які сказали, що ми будемо до останнього, ми свої домівки не залишимо. Чому ми маємо залишити? Це літні громадяни, або ті, яким немає куди виїхати”, - каже місцева мешканка. На вулицях прикордонних сіл безлюдно. Ті, що лишаються, зайвий раз на вулицю не виходять, аби не наражатись на небезпеку. Росіяни стріляють хаотично. “До такого звикнути неможливо, коли і вдень і вночі постійно обстрілюють. Люди пристосовується, знають, куди і звідки летить, якого калібру летить”, - кажуть люди.
У класах місцевої школи вже рік не чути дитячих голосів, за партами ніхто не сидить, а класами гуляє вітер та дощ. Російські окупанти просто розстріляли школу важкими снарядами. “Школа була дуже гарна, вона була найкраща в районі, була двоповерхова. До початку вторгнення було 350 учнів, а зараз лишилося дітей до 18 років - 28 дітей”, - додають мешканці. За кожним рухом ворога на тому боці спостерігають наші хлопці. Вони тримають лінію оборони закриваючи спинами місцевих. І люди вдячні армійцям, бо відчувають себе захищеними особливо за 3-5 кілометрів від російсько-української межі.Читайте також:Обстріли в Куп’янську посилюються: оголошено обов'язкову евакуацію, щоб зменшити щоденні втрати серед цивільнихПід Бахмутом аеророзвідка знищує ворога з дронів гранатами, затрофеєними ще в ІзюміОсь кому справді важко: китаєць у Львові захистив дисертацію з прикладної механіки українською мовою