Новини Давосу: університетам слід готуватися до зміни моделі "навчання-робота" – Інна Костиря

Світові дискусії на економічному форумі в Давосі знову підкреслили потребу змін у вищій освіті. На фоні швидких технологічних трансформацій та змін на ринку праці, за словами Інни Костирі, проректорки одного з провідних українських вишів, необхідно переглянути традиційну модель взаємодії освіти й праці. Сучасний виклик — сформувати систему, де навчання-робота перетворюється на динамічну, безперервну та гнучку практику, що поєднує заробіток із постійним оновленням знань і навичок.

Чому необхідна нова модель

Ринок праці змінюється швидше, ніж оновлюються освітні програми. Технології, автоматизація та глобалізація вимагають від студентів не лише глибоких теоретичних знань, а й уміння швидко застосовувати їх у практиці. У відповідь на це університети мають запропонувати модель, яка поєднує навчання з роботою — але глибше, ніж просто стажування: навчайся + працюй + заробляй одночасно + постійно оновлюй навички. Такий підхід зменшить розрив між академічною освітою і професійними вимогами, підвищить конкурентоспроможність випускників і сприятиме стійкому розвитку економіки.

Як має виглядати практична реалізація

Реалізація нової моделі включає кілька ключових компонентів. По-перше, інституційні партнерства: країнові університети повинні налагоджувати довгострокову співпрацю з підприємствами, ІТ-компаніями, креативними індустріями та державними структурами для створення програм, де навчальні курси інтегровані з оплачуваними практичними завданнями.

По-друге, модульна структура навчання дозволить студентам комбінувати академічні кредити з робочими проектами. Такий формат забезпечить гнучкість: люди будуть мати змогу одночасно працювати й здобувати нові компетенції, а університети — швидко оновлювати контент курсів відповідно до потреб ринку.

По-третє, система безперервного професійного розвитку. Випускники повинні мати доступ до постійного навчання та сертифікацій, що дозволить їм постійно оновлювати навички упродовж кар’єри. Для цього важливо розвивати платформи онлайн-освіти, менторські програми і програми мікрокреденціалів, які визнаються роботодавцями.

Кроки для українських університетів

Щоб перейти до нової моделі, навчальні заклади можуть діяти у кілька етапів. Перший — оцінити поточні програми і виявити критичні прогалини між освітою та ринком праці. Другий — створити пілотні проєкти з партнерами-роботодавцями, де студенти виконують реальні завдання у складі команд і отримують оплату за працю. Третій — налагодити внутрішні механізми визнання професійного досвіду як частини академічної траєкторії.

Крім того, важливо підвищувати цифрову грамотність викладачів і адміністраторів, щоб вони могли проектувати курси у форматі, що поєднує практику і теорію. Не менш важливим є і створення системи мотивації для роботодавців: гранти, податкові пільги чи інші стимули можуть зробити співпрацю з університетами привабливою.

Переосмислення ролі університету також має включати соціальний аспект: забезпечення рівного доступу до оплачуваних практик для студентів з різних регіонів та економічних груп. Включення елементів соціальної відповідальності допоможе формувати сталу систему підготовки кадрів, що працюватимуть на розвиток країни.

Загалом, як зазначають експерти на міжнародних майданчиках, зокрема під час нещодавніх дискусій у Давосі, університети, які швидко адаптуються до моделі інтегрованого навчання і праці, отримають конкурентну перевагу. Інституційні зміни вимагатимуть часу та ресурсів, але вони є необхідністю для збереження актуальності вищої освіти у ХХІ столітті.

Ініціативи на кшталт тієї, яку пропонує Інна Костиря, відкривають шлях до більш практично зорієнтованої, гнучкої та інклюзивної освіти. Від університетів очікують не лише викладання знань, а й створення умов, де студенти можуть одночасно навчатися, працювати та заробляти, постійно підвищуючи свою професійну вартість на ринку праці.