Нянечки і виховательки дитбудинків з надзусиллями евакуювали від війни вже понад 6 тисяч сиріток

Понад 4 мільйони українських дітей покинули власні оселі і емігрували Україною, чи за кордоном. Кожен третій дитячий будинок евакуйовано. Переміщено майже 6 тисяч сиріт. Це відбувається під масовий плач немовлят та із героїчними зусиллями нянь та вихователів, які часто залишають родину, аби вивезти у безпеку сиріт.

Про це йдеться в ТСН.

Під плач дітей, під сльози вихователів українських сиріт щодня продовжують вивозити подалі від війни.

У двох автобусах із надписом діти - 63 дитини віком від кількох місяців до 7 років будинку дитини з Кропивниччини. Пів сотні з них - віком до 3 років, яких на початок війні покинули батьки. «Поїхали, бо ж тат, мам немає, ми – тато, мами. Вони у нас з пелюшок, вони ж не такі прийшли до нас, а малюсенькі, тому куди ж їх дівати, покидали будинки, сім'ї», - розповідає нянечка.

Діти понад місяць провели у підвалі дитячого будинку. «А тривога без кінця, ми в підвал пірнаємо і знову, діти заснули лише, ми розтормошили їх, вони не зрозуміють ,куди ми їх тягнемо і ми ж не знаємо, як буде завтра», - каже няня Іра.

Чули вибухи, навчились в підземеллі гуртом снідати і вечеряти, усіх малюків нагодувати і заспокоїти, але жити так у режимі повітряних тривог, кажуть вихователі, для немовлят, то травми на все життя.

«Вивозимо дітей просто в безпечне місце. Наша Кіровоградщина, там ситуація така, що там щоразу може щось прилетіти і ці маленькі діти, які обездолені від народження, не Доведи Господь, що з ними трапиться, що після того», – кажуть вихователі.

В дорозі діти уже другу добу. Після ночівлі на Львівщині, а вранці старших шикують перед ліфтом. Найважче з найменшими - приділити увагу кожному окремо в екстремальній евакуації неможливо. Немовлят одягають, складають рядочком і заспокоюють просто взявши на ручки.

Евакуйовувати таких маленьких діток дуже складно. Діти постійно плачуть, їх треба тримати на руках, переодягати, але діти втікають від війни. Малюки, які ще не вміють ходити, але уже добре повзають, своєї черги на евакуацію не чекають - самі пробують повзти. Перші 15 хвилин в автобусі під безперервний плач, дітей роздягають та пробують прикріпити безпечно в кріслах, наскільки це можливо.

Півторарічну Світланку мама покинула в холоді і голоді, а сама зникла. Вона як і всі українські діти втікають від війни і плачуть, часто в дорозі, вони просто хочуть, щоб їх обняли і тримали на руках, а на всіх рук не вистачає.

Поруч на сидінні в люльці спить тримісячний хлопчик, його мама народила на вокзалі і там і залишила . Далі на сидіннях удвох - розташували близнюків - Ілля та Валентин - їм 8 місяців. «Залишила після народження, покинула їх, вдома ще старші є, залишила в пологовому будинку», - розповідають няні.

Для дитини, якій через діагноз можна лише лежати - посеред автобусу встановили манеж.

Поки більшість дітей в дорозі засипають, няні Інні не спиться. Вона тримає на руках однорічну Алінку. Перед кордоном Інна витирає сльози і цілує в маківку дитини на колінах. Не знає, як покидати рідну землю, хоч і розуміє заради чого. «Їх рятуємо трішки», - каже няня.

Згідно усіх рекомендацій, дітей ручкою написано ім’я та прізвище кожної дитини, на випадок обстрілів. Головний лікар дитбудинку запевняє, усі вони повернуться після перемоги назад до України. Дітей відразу поставлять на облік в українському консульстві. Усиновлення можливе лише через українські суди, процедура тривала і в мирні часи, а у воєнні , коли чимало структур перестало працювати через неможливість перевірити усі документи та дані - майже недоступна.

Половина усього дитячого населення України нині в еміграції - це понад 4 мільйони дітей. Найменш захищеними під час війни є саме дитячі будинки з дітьми сиротами.

«Навіть чути вибухи для дитини може бути серйозною травмою, яка може не загоїтись до кінця життя. Нам важливо захистити дітей не лише від фізичних травм», - каже Уповноважений з прав дитини Микола Кулеба.

В Україні діє координаційний центр із евакуації дітей і нині щодня їх сотнями вивозять у безпечні території. Щодня додаються країни, готові приймати українських сиріт.

Кілька швидких і десятки волонтерів – так малят з Кропивниччни зустрічають у Польщі. Найменших загортають в ковдри і пересаджують в інший автобуси. Далі ще дорога на до Австрії, але діти‚ як і дорослі, тут вірять - це ненадовго, а далі буде потрібно повернутись додому.

Читайте також:

Родичі впізнають своїх рідних під час ексгумації тіл з братської могили в Бучі

США очікують масштабного наступу РФ на Донбасі задля геноциду українців, тож дають Україні важке озброєння

У Харкові готуються до штурму міста: волонтери вмовляють людей евакуюватись і рятують тварин із еко-парку