Один, як билина в полі: добірка книг про самотність

Одинокі персонажі в літературі завжди викликають підвищену увагу в читача. Вони, як правило, цікаві багатогранні постаті, але з певним відтінком суму й навіть драматизму, оскільки суспільство дуже часто їх не розуміє чи взагалі не сприймає. В таких персонажах ми можемо побачити себе, перенести на них власні проблеми та негаразди.

Твори про самотніх людей вирізняються широтою та різнобарвністю сюжетів. Безперечно, золотою класикою є роман Даніеля Дефо «Робінзон Крузо». Він змальовує долю моряка, котрий опинився на безлюдному острові й прожив там 28 років, але не загинув, не збожеволів і з гідністю пройшов усі випробування. Даний роман дуже мотивує читачів усього світу. Безперечно, він – краще, що є в художній літературі.

Книги про боротьбу з самотністю зачіпають дуже глибокі філософські питання. Адже можна бути в колі людей і при цьому почуватися доволі самотнім – чи не так? В подібній ситуації опинився герой роману Александра Дюма «Граф Монте-Крісто». Його зрадили друзі та запроторили за наклепом до в’язниці, але він зумів звідти втекти і побороти кривдників. Та чи зможе герой побороти власну самотність, боячись знову відкрити душу оточуючим? Подібним чином почуває себе одиноким і персонаж книги Мілана Кундери «Жарт». Він так само пройшов через важкі випробування й поставив собі за мету відплатити недоброзичливцям. Втім, планована помста перетворилася на гіркий та іронічний жарт. Дуже самотніми почуваються і герої твору Кундери «Нестерпна легкість буття». Їх життя, котре виглядає вдоволеним та щасливим, наповнене зрадами й образами. Найважче те, що персонажі просто розучилися бути щирими одне з одним, вони бояться наважитися на просту довірливу розмову, аби вирішити всі накопичені проблеми. Дуже важким є існування в тоталітарній системі. Це красномовно описує роман Джорджа Орвелла «1984». Його герої живуть в атмосфері постійного страху й тотального контролю, підозрюючи одне одного. Безперечно, вони є дуже самотніми і викликають співчуття в читачів.

Книги про самотність та любов нерідко несуть в собі мелодраматичні нотки. Так, героїня твору Розі Волш «Сім щасливих днів» знаходить кохання всього свого життя, але несподівано втрачає його через тиждень. Її обранець безслідно щез, але вона починає наполегливі та вперті пошуки та з усіх сил протистоїть самотності. Нетиповими є й герої книги Бет О’Лірі «Квартира на двох». Вони знімають одну квартиру на двох, але ніколи не бачили одне одного, бо це було заборонено: мешкати кожному з них в ній можна лише в різні пори доби. Почуття, які спалахують між двома самотніми людьми, розгоряються з нечуваною силою. Чи витримають вони випробування? В дечому подібна до цих героїв пара підлітків із твору Саллі Руні «Нормальні люди». В коледжі вони роблять вигляд, ніби ледь знайомі одне з одним, але справжні почуття важко сховати. Кохання завжди несе в собі силу, котра може як творити, так і руйнувати. Зрештою, усе залежить від самих закоханих. Саме так, несподівано для себе, зустріла свою долю героїня книги Саяки Мурати «Дівчина з крамнички». Вона – самотня продавщиця, яка завжди здавалася оточуючим дуже дивною. Їй було комфортно у власному внутрішньому світі – чи зуміє вона пустити туди кохання?

Іноді самотність дається нам, аби переоцінити власне життя і перезавантажити власну душу. Саме так вчинила героїня твору Елізабет Гілберт «Їсти, молитися, кохати». Вона подорожувала незвіданими куточками світу і надихалася новими емоціями, шукаючи, передусім, саму себе.