“Перші дні ніхто не розумів, що відбувається. Почалися шалені обстріли, два дні я просидів в метро. Думки виїхати з Харкова в мене не було. Думав про те, що це моя країна, моє місто, і я буду з ними до кінця”, – пригадує Геннадій Сосонний. До 24 лютого Геннадій робив свій прекрасний Харків ще гарнішим – він завідував дільницею декоративної підсвітки та монтажу ілюмінації. Доглядав знамените “Зоряне небо” – один із символів міста, ілюмінаційну прикрасу двох центральних вулиць. З першими прильотами Геннадій почав ремонтувати обірвані осколками снарядів дроти – незважаючи на масовані атаки з неба. “На початок війни спеціалістів в нас залишилося зовсім мало, – розповідає Олексій Куян, директор КП Міськсвітло Харківської міськради. – Багато хто з електромонтерів і машиністів мешкали в сусідніх селах, котрі було окуповано. Дехто виїхав. Я вирішив зробити два основних осередки: аварійну диспетчерську службу та ще одну на ділянці ілюмінації за принципом цілодобового чергування”.
Одне з перших завдань електриків – забезпечити світломаскування. Вивіски кафе, ресторанів, магазинів, рекламні борди мали приватних власників, які виїхали з міста. Вони вмикалися автоматично, а це було на користь ворогові.“Перший місяць був найважчим, – пригадує “темні часи” початку вторгнення Геннадій. – Вночі ми їздили та вручну вимикали це освітлення, доступ був ускладненим, працювали, як могли. До того ж, в комендантську годину їздити було страшно, тоді в місті було багато диверсантів, а на околицях точилися вуличні бої. А вдень ми прибирали після обстрілів обірвані дроти, які лежали на землі – деякі були під напругою. Відрізали, прибирали і чули, як снаряди свистіли…”“Вночі ми звʼязувалися з військовими, щоб отримати дозвіл на виїзд під час комендантської години, все місто було з блокпостів, – розказує Олексій. – В мене вихідних не було взагалі. Я розвозив хлопців на роботу на своїй машині, бо транспорт не курсував. Вони “вкалували” по дві доби, потім я їх відвозив, привозив інших. Інакше в нас не виходило: так працювало 35 людей”. Через постійні нещадні обстріли Харкова електропостачання було розкішшю – цілі райони лишалися без світла, тепла і води. Люди виходили на вулиці і аплодували комунальникам, котрі приїздили ліквідовувати аварії.
“Виїхали якось на Олександрівку, а там палає так, що караул, а роботу потрібно робити. Ми ніякі не герої, звичайні люди, просто хтось мав відновити людям електрику. Дуже вразило, коли вперше приїхали на район “Горизонт”, а там все було настільки зруйновано, що навіть проїхати було неможливо – вся дорога була в уламках від снарядів і будинків навколишніх. Бувало, що ми приїжджали раніше, аніж ДСНС. Це небезпечно, могло лишитись щось нерозірване, але люди-то живуть там, хотілось їм допомогти. Коли демонтовували перебиту опору, вийшов дідусь і каже: “Пішли, покажу свою колекцію,” – на газоні він розклав уламки того, що прилітало. Були там і такі, що розміром з чверть цеглини – це щось ну дуже потужне було. Отак ми жили тут”, – згадує Геннадій. Оскільки Харків кілька місяців був під щільним вогнем ворожої артилерії, енергетики не могли передбачити, де і коли накриє вогонь – виїжджали на виклики, бо мали це робити. “Був момент, коли був приліт сильний на перехресті Бєлгородського шосе і Чкалова, і збили нашу опору – вона вся була порізана уламками, лежала на проїзній частині, – згадує Олексій. – Ми поїхали її демонтовувати та відновлювати свої мережі і потрапили під обстріл. Нас було десятеро, ледве встигли пострибали хто куди. Один монтер заскочив в каналізаційний люк, а він у нас такий, нівроку був, вгодований – ми його потім ледве витягли. Та, дякувати Богу, всі живі та неушкоджені. Ми піднялися, перерахувалися і закінчили роботу”.
З початку війни фахівці КП Міськсвітло Харківської міськради відновили роботу 946 км мереж освітлення, усунули понад три з половиною тисячі аварій та поновили освітлення на 593 вулицях. “Зараз ситуація вже більше наближається до мирного часу і потрохи стабілізується. На жаль, дещо з довоєнних об’єктів вже неможливо буде відновити. У нас був вражаючий тунель з ілюмінацією у “Fantasy park” – його повністю розбили. Околиці – Північна Салтівка і Горизонт – там взагалі нічого живого не лишилося”, – зі змутком каже Геннадій.“На сьогодні освітлення відновлено вже на 85%, а решта 15 відновленню не підлягає. Спеціалістів стало набагато більше, багато хто повернувся. Всі працюють в штатному режимі”, – констатує Олексій.