Приборкання норовливих: у вихованні дітей в українсько- арабській сім’ї доведеться дослухатись до всіх родичів

Послухати маму, свекруху, двоюрідну тітку і, врешті, заплутатись у вихованні власної дитини. Українським матусям психологи радять дослухатись виключно до себе. Але порада не працює, коли ти дружина араба.

Про особливості виховання в українсько-арабській сім’ї у серії циклу «Приборкання норовливих», тільки в ТСН.

У мусульман кожен член величезної родини має право дати мамі пораду у вихованні дітей.

Півторарічний Салах син в українсько-іракській родині Альсаїдів - мама Катерина, батько Сейф. 17 років тому Сейф переїхав до України вчитися. Думав, у Венецію, а потрапив – у Вінницю. Він опіковий та пластичний хірург. Нині обоє працюють у сфері краси. Коли народився Салах, у парі радилися, які мусульманські традиції застосують у вихованні сина.

1. ТАТА ТРЕБА ПОВАЖАТИ І ТРОХИ БОЯТИСЯ

У догляд за немовлятами чоловіки у мусульманських, зазвичай, не залучені. Це вже Сейф – європеїзувався.

«В Іраку батьки не займаються дітьми. Мама завжди, і в будь-якому віці мама займається вихованням. Тато – роботою. Так, щоб займався з ранку до вечора і переодягав, міняв підгузки - ні-ні», - розповідає Сейф.

2. ТАТО – НАЙБІЛЬШИЙ АВТОРИТЕТ

Нині і грає, і читає, і молиться із сином. Втім, серйозно за його виховання як тато, каже, візьметься років з трьох.

«Зараз він більше проводить час з мамою, бо мама для нього доброта, безпека. А я навіть Каті кажу, що після того, як йому буде 3 - 4, ти будеш забувати про нього, тому що він буде весь час зі мною. Як буде дорослішати, так більше буде виховання серйозне», - переконує чоловік.

«У нас таке правило, що до тата більше поваги і трішечки страху. Дитину ніхто не б'є. Але страх повинен бути, коли Салах грається, я: «Ой, я зараз тата покличу». І я йому вселяю переживання, що тато - це остання міра», - повідомляє мама Катя.

Сейф пояснює, що його не били ніколи. Втім, тата слухався з самого лише погляду. Поважав за те, що той має силу, але її не використовує.

3. МАМА І ТАТО – ЗАОДНО

Хоч тато – й остання інстанція, правила в обох батьків – єдині.

«Сейф не скаже перед дитиною, що я не права. І те ж саме. Перед дитиною тато за маму, мама за тата, щоб авторитет не розходився», - розповідає подружжя.

4. ВІТАМІН «НІ»

Доки маля пізнає світ – заборон у мусульманських сім’ях – мінімум. Чим доросліша дитина, то частіше батьки застосовують вітамін «ні».

«Потрібно давати вітамін «ні», вітамін «ноу», це щоб дитина звикла слухати слово «ні». Є речі, що не можна. Він не розуміє, але вони залишаються в підсвідомості. Є діти, які не розуміють слово «ні». У 4-5 діти повинні поводитися культурно, а є діти, які поводяться не так, тому що вітаміну «ні» мало», - твердить Сейф.

5. СИЛА РОДИНИ

Щовечора в родині безперервний «Скайп-зв’язок». За мусульманськими традиціями обдзвонюють усіх родичів. І це не перебільшення.

«Щовечора ми телефонуємо бабусям, щовечора ми телефонуємо прабабусям, дізнаємося як у них справи, по камерах. Перед сном ніхто не лягає спати, поки ми не розповімо, як у них справи, як у них пройшов день. Щоб дитина бачила, що він росте у великій родині, мамою, татом вона не обмежується, щоб в майбутньому теж нас ніколи не залишив», - розповідає Катя.

«Немає такого поняття, що сім'ї перестануть спілкуватися. Всі можуть говорити свою думку щодо виховання. У нас немає фрази, що «це моя дитина». «Моя дитина» всієї його родини, всієї нашої родини, загальний», - каже Сейф.

«Ось цю фразу: «Я сама вирішу, як виховувати мою дитину», я не можу сказати його мамі. Ні, ніколи», - підтверджує Катя.

Таким чином, упевнені Катя і Сейф, в дитини формується цінність родини. І на все життя – надійний тил. «У нас - ми повинні шанувати перед дитиною своїх батьків, щоб він потім шанував нас», - підсумовує Сейф.

Автор: Євгенія Цвітанська