Селище Олександрівка на Херсонщині стало полем бою з окупантами під час повномасштабного вторгнення росіян. Уже майже рік як Олександрівка деокупована, але досі геть зруйнована. Попри близькість до ворога, в селище за літо повернулися пів тисячі людей, зокрем 70 дітей.Як люди самотужки відновлюють понівечене росіянами житло, йдеться в сюжеті ТСН.Вигорілі поля та розбита військова техніка вздовж Дніпровсько-Бузького лиману. На лівому березі окупованої Херсонщини у росіян рясно горить, адже по ворожих цілях працює українська артилерія.
Прибережне селище Олександрівка за 10 місяців після деокупації — розбите і понівечене. Попри активні бойові дії сюди, в руїни замість будинків, повертаються люди. Від літа сюди заїхало з півтисячі місцевих.Один з них — 51-річний Володимир Сірий — не стримує емоцій, дивлячись на свій вигорілий двоповерховий будинок. Росіяни в березні минулого року накрили цю вулицю касетними боєприпасами. Всередині вигоріло все - меблі, техніка і навіть поплавився посуд.
Погорілими стінами плететься бурʼян через вікно. На сусідньому подвірʼї посеред руїн квітнуть мальви. Це зруйнований будинок матері Володимира. Сюди російські війська вцілили з важкої артилерії. Тепер родина живе в Станіславі у тещі, сюди приїздять поратись на городі та самотужки відновлювати житло.
Овочі родина Сірих поливає за допомогою генератора, бо в цій частині села немає електрики. Захищають врожай від птахів, які злітаються на город, саморобні опудала.
Подалі в землі стирчить касетний боєприпас від російського "Граду". В деяких сусідів худоба пережила і обстріли, і окупацію.
Сім сотень сільських хат в Олександрівці розбиті частково, дві сотні розбиті або вигорілі повністю. Такі будинки відновлювати не береться ніхто, хіба самі люди намагаються щось полагодити."Складно з тими будинками, які зазнали тяжких ушкоджень — внаслідок пожежі зруйновані або зруйновані вщент, — тому що організації, які заходять з допомогою, не беруть будинки на відбудову, у яких тяжкі пошкодження. Вони беруть від середніх до легких пошкоджень, на жаль", - каже староста села Олександрівка Станіславський громади Наталія Каменецька.
Електрику місцева влада обіцяє увімкнути до Нового року. Люди збираються біля сільради, аби отримати будівельні матеріали, які їм привезли волонтери.
"Туди входять 20 рейок, 20 досок, 3 брезенти, лист ОСБ, плівка, піна, скотч. Ми знаходимось в зоні бойових дій, це ускладнює процедуру відновлення, тому що деякі організації, які готові зайти до нас з відбудовою, по їхнім протоколам безпеки не можуть зайти, бо ми в зоні бойових дій", - пояснює Наталія Каменецька.
83-річна місцева мешканка тужіє за колись мальовничим селищем, в якому вона живе змалку і яке вщент винищив руський мір. Мати з донькою Людмилою вперше побачили понівеченим родинний будинок лише після деокупації села. Зараз потроху вигрібають сміття, збирають врожай та чекають на приїзд рівненських волонтерів, які допомагають селянам будматеріалами і привозять смаколики місцевим.Попри обстріли до Олександрівки привозять і харчі. Генадій, який займається підвезенням їжі, у тилу допомагає тим, хто цього потребує, поки його син у лавах ЗСУ відтісняє російські війська на полі бою. З такою підтримкою, каже Людмила, садити помідори під російськими обстрілами вже не так страшно."Вони гримлять, а ми будуємо. Вони гримлять, а ми цвяхи забиваємо. Буде все добре, буде все Україна, і перемога буде за нами", - каже жінка.
Читайте також: Скандал з українським зерном поглиблюється: що вимагають Польща і ЄС, чим відповідає Україна "Тату, я поїду з тобою": як воїни знову звикають до окопів після кількох днів з сім'єю Ситуація з цінами на житло в Україні: чи очікувати "стрибка" восениПідписуйтесь на наші канали у Telegram та Viber.