Спецпроєкт "Таємний біль": чому 8 з 10 українців страждають на психічні розлади мовчки і як це можна змінити на прикладі чехів

Щороку українська економіка втрачає мільярд гривень через те, що люди з психічними розладами не мають змоги працювати.

Як з проблемами психічного здоров'я справляються в Україні - йдеться 28 травня в спецпроєкті ТСН "Таємний біль".

Розвинені країни нині відходять від ізольованих психлікарень у бік ранньої діагностики. адже лікування хвороб, із якими стикається щотретя людина, має стати звичною справою. Приміром, у Євросоюзі вісім із десяти випадків депресії долають саме сімейні лікарі.

У 2015 році життя Збінека, чеського маркетолога 25-річним стажем, полетіло шкереберть, і в нього почалася депресія.

"Коли моя жінка завагітніла нашою третьою дитиною, я захворів на важку депресію. Я ходив туди-сюди сходами нашого будинку, не міг спати. Чотири з половиною місяці я провів у шпиталі", - каже чоловік.

Тоді – шість років тому – психіатрична система у Чехії не відрізнялася від української. Лікування у шпиталі Збінек описує, як перебування за ґратами

"Я був привязаний до ліжка - і я не міг ходити в туалет, я не міг піти у душ і так далі. Просто лежи і чекай Коли я вийшов з госпіталю, я зрозумів, що так не повинно бути? і тепер я намагаюсь щось із цим зробити", - переповідає чоловік.

Збінек покинув роботу маркетолога і став одним із тих, хто реформує чеську систему. Психічні розлади там намагаються виявити ще до того, як вони стали помітними.

"Сьогодні у нас багато роботи - більшість студентів телефонує через стрес, COVID-19, дистанційне навчання. Також до нас спрямовують пацієнтів сімейні лікарі. Ми призначаємо зустріч - це може бути тут або за кавою у кафе чи вдома. Раніше людям з проблемами треба було йти у шпиталь - і часто, вони просто не доходили за допомогою", - розповідає психологиня команди ранньої ідентифікації Тереза Длозова.

Саме так сьогодні відбувається в Україні. В результаті 8 із 10 українців страждають на психічні розлади мовчки. Близько 6.5 мільйонів українців потребують допомоги, але не отримують її.

Сімейний лікар Ігор Заставний, який працює у сімейній амбулаторії на околиці Львова, зазначає, що близько 40 відсотків пацієнтів, які звертаються до сімейного лікаря мають в тій чи іншій степені проблеми з ментальним здоровям.

Але хоч він і бачить симптоми, офіційно діагностувати психіку Ігор не просто не зобов’язаний – він не має на це права. І ось тут починаються проблеми

Найчастіше людина з ментальним розладом в Україні потрапляє до фахівця на найпізнішому етапі, коли вона вже потребує серйозного втручання

Львівська обласна психіатрична лікарня, яка вважається однією з найкращих в Україні, а будівля якої зведена ще 150 років тому за часів Австроугорської імперії, нині потребує ремонту. А пацієнти, які випусуються з лікарні, потім не мають жодного супроводу, що, за словами лікарів, призводить до дуже трагічних наслідків

У Чехії система тепер працює інакше. Центри психічного здоров'я там сприймають як такий собі соціальний хаб. І якщо в людини, скажімо, шизофренія – їй легше прийти сюди, ніж іти кудись, де вона почувається ізольованою від суспільства. Система ментальної допомоги змінилася там лише два роки тому. Але зміни вже помітні та незворотні.

Ізольовані шпиталі нині – лише для найважчих випадків. І там не залишаються надовго. Натомість звертаються до соціально-психічних центрів. Окрім лікування, тут допомагають знайти роботу і повернутися до повноцінного життя

Адаптація людей із діагнозами – зменшує шанси на повернення їх у важкий стан. Багато людей, які провели в госпіталях 5-10 років, за нової системи – нарешті видужують і повертаються у суспільство.

Ідеальна піраміда психічного здоров’я має такі ланки: перший рівень – самодопомога й освіта; другий – неформальна поміч – скажімо, групи підтримки; третій – сімейні лікарі; четвертий – клініки загального профіля. І лише п’ятий – найменший - вузькоспеціалізовані – психіатричні лікарні. Але саме ця остання ланка з’їдає весь мізерний психічний бюджет України. Тоді як інших рівнів у нас нема взагалі. Потрібно будувати і будувати.