Дата публікації Спецпроєкт "Таємний біль": як розпізнати та вилікувати посттравматичний стрессовий розлад
Опубліковано 27.05.21 21:02
Дата оновлення Спецпроєкт "Таємний біль": як розпізнати та вилікувати посттравматичний стрессовий розлад
Оновлено 31.05.25 19:38
Переглядів статті Спецпроєкт "Таємний біль": як розпізнати та вилікувати посттравматичний стрессовий розлад 4

Спецпроєкт "Таємний біль": як розпізнати та вилікувати посттравматичний стрессовий розлад

Поділитися цією новиною в Facebook Поділитися цією новиною в Twitter Поділитися цією новиною в Twitter

Боронячи власну землю, українці дістають не лише фізичні рани. Інколи мозок не може відпустити травму і руйнує мирне життя.

В ТСН - відверті розповіді героїв, для яких повернення додому стало початком іще складнішої боротьби. Як розпізнати й вилікувати посттравматичний стресовий розлад - у матеріалі ТСН.19:30.

Дмитро та Ксюша разом дев'ять років. Йому - обстріли і поранення, яке ледь не забрало життя. Їй - безсонні ночі в очікуванні звістки. Хто тоді міг подумати, що найстрашніше - ще попереду: і не в окопах, а вдома. Він приїхав з фронту. Але не повернувся з війни.

А от Саша тримає каску у шафі київської квартири: сюди він кріпив камеру, знімав побут, траплялося - не вимикав у бою. Кинув університет і пішов добровольцем у дев’ятнадцять років. До поранення він провів на війні два роки.

"ПТСР може розвинутися тільки у людини, яка стикнулася з травмою - причому травмою з великої букви, коли була загроза її життю, чи життю близьких людей. Людина продовжує переживати травму - для мозку травма не залишається в минулому", - каже психологиня Вікторія Горбунова.

Посттравматичний стресовий розлад буває у свідків великих вибухів чи страшних пожеж, але найбільше випадків - саме серед ветеранів. Мозок звикає до постійної небезпеки і необхідності працювати "на межі" - так зване "бий-біжи", і може вмикати схожі реакції у мирному житті.

Лубни на Полтавщині. У центральному парку про державу, за яку Дмитро ледь не поклав голову, нагадує тимчасовий памятник. Поруч - імена радянських героїв. Для героїв сучасних - єдина лікарня, і психіку там не рятують.

Дімі і Саші пощастило з друзями, які підказали інший вихід. Обидва потрапили до госпіталю для ветеранів "Лісова Поляна" - на околиці столиці. Будівля ще радянська, раніше тут опікувалися афганцями. Але з тих часів - підхід змінився. Групова терапія починається зі знайомства, Лілія роздає олівці. Просить віддати власний біль аркушеві. Далі вчить перетворювати гострі кути на кола - згадуючи про те хороше, що дарує життя.

Бойові мішені, які стали картинами, поробки з гільз - трансформацією військового у мирне заповнені коридори і палати. Про те, що вилікувати тіло не достатньо – пам'ятають навіть на фізіологічній терапії. Керує госпіталем Ксенія - колишня волонтерка намагається збудувати систему, яка б не ділила людське здоров'я на фізичне і психічне.

Уникання - один із головних проявів ПТСР. Тікати від розмов про травмуючу подію, не звертатися за допомогою. Хоча якраз говорити потрібно найбільше. Терапія витісняє травму у минуле, а того, хто її подолав, вчить жити у теперішньому часі

Після терапії Саша вступив до університету, мріє про державну кар’єру. Діма теж знайшов роботу, щоправда у Польщі - поїде на півроку. Поки ж не розлучається з сином - наздоганяє втрачене.

Читайте також:

Спецпроєкт "Таємний біль": життя з тривожним розладом – як перемагати внутрішній страх.

Спецпроєкт "Таємний біль": ейфорія, а потім апатія – що таке біполярний розлад і як з цим жити.

Підписуйтесь на наші канали у Telegram та Viber.