Тепер у мене дві батьківщини: ізраїльський асрозвідник в інтерв'ю розповів, проти кого він воює і які російські солдати насправді

До Дня воєнної розвідки журналісти ТСН зустрілися з асом-розвідником, за плечима в якого багато успішних операцій в ГУР України. Й вражаюча біографія: 14 років служби, спочатку в ЦАХАЛі - армії оборони Ізраїлю, потім - в спецпідрозділах поліції Ізраїлю. І навіть робота охоронцем на одного з найвпливовіших кримінальних авторитетів його країни.

Денис Десятник з перших днів війни пішов воювати на фронт на боці України. Чому люди з таким колосальним досвідом приїздять воювати до нас і що нашим військовим варто перейняти в армії Ізраїлю - в сюжеті ТСН.

Спецпризначенець з Ізраїля

Його життєвий шлях точно заслуговує на сценарій для бойовика. За плечима чоловіка - 14 років служби. Спочатку в армії оборони Ізраїлю, потім в антитерористичних підрозділах поліції А після служби на державу він став особистим охоронцем одного з найнебезпечніших кримінальних авторитетів Ізраїля.

З перших днів повномасштабного вторгнення підполковник на псевдо Ден воював на боці української розвідки.

Які в тебе були задачі?

В армії я займався тим, що ми знищували терористів на території палестинської. Плюс крали терористів для допитів.

Диверсійна діяльність?

Так. Здебільшого ми заходили на арабські території, вистежували разом із контррозвідкою терористів. Нам давалися дані, ми передавали, замаскувалися під арабів. Впроваджувалися в місцеве населення і проводили операції та знищення терористів. Вся моя робота чи то в Єрусалимі, чи то на палестинській території.

На обличчі в тебе татуювання, схоже як і у Тайсона. Ти маєш відношення до боксу?

Так. Я з дев'яти років займався боксом. Неодноразовий чемпіон Ізраїлю виступав і на світі, і в Європі. В Ізраїлі маю свій клуб боксу.

Це у племені маорі такі татуювання роблять воїни та бійці. Цю тату я зробив, коли пішов із спецслужб. Але деякі завдання я робив для Ізраїлю. І коли я робив, я тонував тоналкою тату, одягав перуку. Потім зняв перуку, змив тоналку і все – ти інша людина.

ДОВІДКА. “Ден” звільнився з поліції й став охоронцем Аміра Мульнера — одного із найнебезпечніших мафіозі Ізраїлю. Паралельно працював інструктором з вогнепальної зброї, займався професійним боксом та проводив допризовну підготовку.

Що сказали твої колеги з поліції?

І в армії були в шоці, і в поліції, і в інших спецпідрозділах, що я пішов охороняти цю людину. Але потім вони зрозуміли, що це лише робота.

Чому вирішив залишити армію - гроші?

Можна сказати, що через гроші. Є діти, потрібно утримувати сім'ю.

ДОВІДКА: Денис Десятніков одружений на громадянці Ізраїля з України. Батьки Олени мешкають в Харкові. У подружжя 5 дітей.

У тебе п’ятеро дітей. У нас війна… що ти робиш в Україні?

У мене дружина, вона із Харкова, з України. Батьки її досі у Харкові, сестра з дітьми. У мене тут багато друзів. І один із друзів зателефонував 24-го числа та сказав, що почалася війна, що відбувається в Україні, він не знає як виїхати, він ізраїльтянин, який живе в Україні. Я сказав дружині, що поїду просто допомогти йому виїхати. Спочатку я думав, що їду на тиждень. На тиждень, але лишився надовго.

25-го я приїхав до Польщі, Варшави, звідти до кордону. Була довга черга дітей та людей, які хотіли втекти від цієї війни. Я один їхав поїздом і мені провідниця каже: куди ти їдеш? Я говорю – до Києва. Там війна. Я говорю, що знаю, все нормально.

Я дістався. Мені треба було забрати машину поряд із Ірпенем. Там я бачив машини, розстріляні всередині з дітьми та жінками. Там були таблички діти. Я приїхав до свого друга, відвіз його на вокзал. На вокзалі були великі черги. Усі хотіли виїхати. Я відвіз його до Львова. Допоміг батькам його дружини. Усіх їх витяг. І поки все це я робив, я прийняв для себе рішення, що я хочу захищати цю країну.

Дружина моя з України та мої діти виходять українці. Ця країна мені не байдужа. Тепер у мене дві батьківщини – Ізраїль та Україна.

Ти громадянин Израиля. Але в тебе шеврон нашої армії, як ти опинився тут?

Колись я тут тренував стрілянину. У Дніпрі у 2014-2015 роках. Був інструктором зі стрільби, тренував деякий підрозділ. Знали, що я колишній військовий, колишній співробітник спецслужб, і мене познайомили з людьми з армії. Я потрапив до іноземних легіонів саме в ГУР - до головного управління розвідки.

Ти створив свій підрозділ?

Так. Створив свій підрозділ, де перебували і ізраїльтяни, і американці, також до мене було відряджено українських військових. Але основний кістяк складали українці. Українські хлопці, що мене вразило, дуже молоді. Усі прийшли добровільно, ніхто їх не примушував. Це все було на початку війни, вони виявили бажання служити, дуже хотіли боротися з російською агресією. Мене вразила мотивація, таке не може не вразити та не надихнути. Навіть мене надихало.

Як ти підбирав собі команду?

Я їм робив на базі спецвідбір за кілька днів. По-перше, з кожним розмовляв особисто, потенційним претендентом. Щоб був психічно стійкий, щоб був не дурний, мені не потрібні дурні. Мені потрібні тямущі хлопці. Плюс фізично - просто вимотуєш і дивишся на витривалість. Вони в мене бігали, повзали, тягали колоди. Що тільки не робили. Їли помої.

Навіщо ти це робив?

Це ти просто дивишся, яка людина… Якщо будуть критичні ситуації і їй доведеться їсти все – навіть тварин. Він не гидуватиме. Людина, якщо йде в спецпідрозділ, вона має бути фізично підготовленою – мені не потрібні супер спортсмени, але мені потрібні фізично міцні хлопці.

Тебе теж так відбирали?

Так. Мене теж. В армії та поліцейських підрозділах такі самі перевірки. Дуже багато людей відсівається, але багато й потрапляє. Цим і перевіряється твоя мотивація служити у спецпідрозділах. Навіщо це робиться? Щоб у критичних ситуаціях, ти не відступав назад. Ти згадуватимеш, як ти тренувався і захищатимеш свою країну.

Які у вас були задачі?

У нас в основному були диверсійні завдання, розвідувально-диверсійні завдання. Техніку російську підривали. Ми воювали на Донеччині. У Покровському, Мар'їнці, Харкові. Ми заходили ближче до російської території та мінували дороги. Операції були успішні – ми підірвали російський Урал із окупантами, були в селі Дементьєва – там мінували дороги. Замінували дорогу, якою ходили їхні танки, БТРи, Урали. В оточення потрапили, лишилися з морпіхами. Була складна операція, але вдалося вийти з оточення та багато російських окупантів винищити.

На твоєму рахунку скільки таких успішних операцій?

Операції, які я проводив, дякувати Богу, всі були успішні. Найголовніше, що в мене не було жодного 200 і 300. Для мене дуже важливе життя кожного мого підлеглого, тому я дуже планую всі операції, адже на кожного хтось чекає вдома. І ми не прийшли вмирати – ми прийшли перемагати росіян. Це їхня доля вмирати, не наша.

Росія говорила, що вона друга армія світу. Ти це відчув?

Росія - не друга армія у світі, зрозуміло, що в неї є ядерна зброя. Це єдине, чому цю країну побоюються. По зброї вони не друга і навіть не третя, у них теж застаріла техніка, в плані людського ресурсу - багато бездарних військових і боягузливих.

Як себе поводили росіяни?

Я не очікував від людей, що вони можуть бути такими жорстокими, робити такі речі. Я проти людей, які підтримують путінський режим, проти людей, які не намагаються боротися із цим режимом.

Вони вмонтирована армія?

Вони зомбована армія та зомбований народ. Плюс вони не воюють за правилами війни. Вони воюють боягузливо, вони прикриваються мирним населенням, бомбардують будинки та ґвалтують жінок. Це не вчинки військових, воїнів чи бійців. Це вчинки трусів.

Вони не воюють за принципами війни. А які для тебе головні принципи, як військового?

Для мене принципи війни – це захищати мирне населення, захист мирних громадян і в жодному разі не ображати слабших.

Забезпеченість та підготовка української армії, як оцінюєш?

Нині набагато краще, ніж на початку. Але є дуже багато розвинених фізично і не мобілізованих до армії, їх потрібно просто поки що готувати та дивитися, хто до чола кращий. Війна і вона ще не закінчена. В Ізраїлі професійна армія. Нас бояться, бо в нас дуже професійна армія і я думаю, що бояться і Україну, через її професіоналізм армії.

Що нам варто перейняти з досвіду в ізраїльської армії?

В ізраїльській армії є термінова служба у солдатів, яка триватиме 3 роки, я вважаю, що в українській армії теж маємо з часом збільшити термін строкової служби. Це непогано. В ізраїльській армії служать усі: дівчатка, хлопчики та інваліди – служать усі.

Дівчата на фронті це - ок?

Залежить від того, яку посаду та цілі вони займають. Якщо оформлення документів або психолог. Але воювати у бойових діях у самому конфлікті, я вважаю, неправильно. Обробка розвідданих – цим дівчинка може займатися.

В свій підрозділ ти би дівчину не взяв?

Я б дівчинку не взяв.

Крім строку строкової служби, що ще можна перейняти?

Після кожної операції в Ізраїлі з усіма бійцями перемовляє психолог і дивиться, як він після операції. І або з ним потрібно працювати, або він готовий до наступної операції. Тут цього поки що немає. І це теж можна запозичити в ізраїльській армії. В Ізраїлі логістика більш високого рівня. В ізраїльській армії все чітко опрацьовано. Кожен крок все, що робить. Як годинник працює, тут цей годинник неправильний.

Якщо порівнювати спецпідрозділи в українській армії та ізраїльській?

Підготовка вище та більше бюджету вкладається в Ізраїлі. Шалене фінансування в армії. Але тут потенціал набагато більший, ніж в Ізраїлі, є з кого вибрати.

Ти воював добровольцем?

Так, я почав воювати як доброволець, а потім підписав контракт і воював за контрактом. Спершу мене перевірили, хто я, що я. Свої перевірки робили. Хто я був і тільки потім підписав контракт.

Які плани?

Розвивати фонд, допомагати Україні. Може надалі створити свій підрозділ, який воюватиме проти російських окупантів. Це мої плани.

В тебе татуювання у вигляді тризуба?

Так. Тут написано “Доброго вечора, ми з України”. Тризуб та український прапор. Я це зробив сам і потім у моєму підрозділі почали хлопці теж робити таке татуювання у себе на руках. Мені дуже хотілося бути ближчими до українського народу.

Читайте також:

За яких втрат наступ армії Росії в Україні захлинеться: військовий експерт розповів

На Запоріжжі росіяни обстріляли людей, які отримували гуманітарну допомогу: багато загиблих та поранених

ЗСУ за добу збили два літаки Су-25, один вертоліт Ка-52 та два безпілотники - Генштаб