Дата публікації "Тут таке страхіття було, що не переказати": історії жителів Наливайківки, які пережили навалу окупантів
Опубліковано 13.06.22 17:32
Дата оновлення "Тут таке страхіття було, що не переказати": історії жителів Наливайківки, які пережили навалу окупантів
Оновлено 31.05.25 20:08
Переглядів статті "Тут таке страхіття було, що не переказати": історії жителів Наливайківки, які пережили навалу окупантів 6

"Тут таке страхіття було, що не переказати": історії жителів Наливайківки, які пережили навалу окупантів

Поділитися цією новиною в Facebook Поділитися цією новиною в Twitter Поділитися цією новиною в Twitter

Про героїв сучасності, як вони повертаються до життя, розповіла кореспондентка ТСН Вікторія Ніконенко.

Хата Ольги Соломенко із Наливайківки згоріла вщент. Нині на місці її будинку просто ділянка землі. Залишки вигорілої споруди допомогла вивезти сільрада. І каже - їм ще пощастило, бо на момент обстрілу вони з чоловіком виїхали.

"Як влучило в хату, ми тут не були, Марина Михайлівна нас вивезла вчасно. Вона дуже допомагала всім людям, всьому селу. Вона нас всіх вивезла, а сама залишилась тут", - згадує жінка.

Марина Михайлівна - у минулому сільська голова Наливайківки. У перший день війни у селі створили тероборону і вона одразу туди записалася. "Ми ходили дивилися в селі, чи ніхто мєток не ставить, чи не літають орлани і дрони", - розповідає Марина Радченко, колишня сільська голова Наливайківки.

Тоді згуртувалося усе село - разом готували їжу для військових, разом рили окопи на околиці села. Часу було обмаль, ворог сунув усе ближче. Пані Марина згадує, як у її погребі ховалося більше 20 людей.

"Це був самий страшний день, в нас згоріло 14 будинків. Починаючи від 2 годин дня і до 8 вечора прилетіло понад 110 снарядів "Градів", вистрілів танків. Хлопці тут на сходах стояли, хто де, і думали, якщо вийдемо, то вже нічого не буде, настільки було тяжко", - згадує колишня очільниця села.

Попри постійні обстріли та небезпеку вивозили поранених до сусідніх населених пунктів і через пару тижнів із семи сотень людей у селі залишилось лише 34.

У Наливайківку російські окупанти проривалися 4 рази, та українська армія не дозволила. Утім від авіанальотів уберегти село було неможливо. Тут вигоріло близько трьох десятків хат. Та кажуть, що найбільший "подарунок" зробили на 8 березня.

"Вони нас закидали авіабомбами, почали скидати о 2 дня в центрі, потім о 9 скинули на Шевченка, де загинуло багато військових. Тут таке страхіття було, що нікому не переказати", - говорить Марина Радченко.

На цій вулиці базувалися українські військові, тому і прилітало сюди дуже рясно. Нині вулиця Шевченка виглядає радше як декорації до фільму жахів. Тут не вціліло, певно, жодного будинку - у деяких немає стін, так що можна розгледіти все всередині, деякі розлетілися вщент на друзки.

Дісталося в Наливайківці не лише місцевим жителям - постраждало і агропідприємство, яке годує все село. Там згорів весь посадковий матеріал - 7 тисяч тонн кукурудзи. Та аграрії рук не покладають - закупили насіння кукурудзи і соняшника та попри все знову вийшли і обробили усі поля, що перевірили сапери. І на них вже зеленіє майбутній врожай.

Варто зазначити, що у Бучі, Гостомелі, Ірпені, Бородянці, Макарові та інших населених пунктах, які перебували під окупацією росіян, продовжується розслідування масового застосування тортур, сексуального насильства, вбивств мирних жителів. У звільнених від окупантів населених пунктах Київської області тіла загиблих цивільних досі виявляють у братських могилах, підвалах та колодязях.

Читайте також:

Зв'язані руки та прострілені коліна: під Бучею виявили ще одне масове поховання (фото)

"Наймолодшим жертвам російської агресії було 23 дні, 1,5 та 3 місяці" - Венедіктова

Загинули три покоління жінок: нові деталі ракетного удару по Одесі, який забрав життя немовляти, його мами і бабусі