Від перестановки крісел уряд Шмигаля лишається: що означає новий міністропад

За два з половиною роки президентства Володимира Зеленського в Україні змінилося до майже пів сотні міністрів. Причому змінювались так швидко, що навіть прізвища їхні українці не встигали запам'ятати. Цього тижня "Слуги народу" за одне парламентське засідання замінили одразу п'ятьох урядовців.

Третині Кабміну вказали на двері. Здається, це вже увійшло у звичку в керівництва держави - раз на пів року переставляти крісла. Однак, цей міністропад мав одну помітну особливість. Про це 7 листопада ідеться в сюжеті ТСН.Тижня.

КРІСЛА З ПІДІГРІВОМ

Уряд на чолі з Денисом Шмигалем працює рік і вісім місяців. І його постійно штормить чутками то про звільнення самого прем’єра, то зміною окремих міністрів. За цей час у Кабміні з 19 міністерств десять встигли змінити очільника. А в деяких, як от в МОЗ та Мінекономіки, вже тричі міняли голів.

Цього тижня ротація відбулась одразу в п’ятьох структурах. Щоразу українцям пояснювали - це таке підсилення команди професійними менеджерами. Принаймні, сам президент говорив так про тепер вже ексвіцепрем’єра Олексія Любченка. Його призначали на посаду просто під час дворічного звіту Зеленського пів року тому.

"Людина, яка показала найкращий результат на посаді, на якій була", - сказав тоді Зеленський про Любченка.

Результат на попередній посаді - а це голова Податкової - настільки сподобався президенту, що Любченку навіть пророкували крісло прем’єра. Та до прем’єрського крісла його, кажуть, і близко не допустив сам Денис Шмигаль. Більше того, зробив усе, аби вичавити його з самого Кабміну. Бо за п’ять місяців Любченко примудрився максимально зіпсувати стосунки із головою уряду. Та й, подейкують, потихеньку заробляв на посаді за спиною Банкової. А цього в Офісі президента не пробачають.

Цього тижня інтрига закрутилась ще дужче. У центральний офіс Податкової і кабінет голови, де досі висить табличка з ім’ям Олексія Любченка, увірвалися з обшуками НАБУ та Служба безпеки. Силовики підозрюють податківців у так званих скрутках - коли обраним підприємствам можна не доплачувати податки. В центральному апараті та регіональних підрозділах знайшли більш ніж переконливі докази. Чи причетний сам Любченко до цих схем, поки у НАБУ не коментують. Однак, якось так співпало, що обшуки відбулися просто в той день, коли депутати голосували за відставки. Причому за власним дуже великим бажанням. Це значно спростило залі рішення.

А от щодо цієї звільнення міністра оборони Андрія Тарана було лише одне питання - чому так пізно? Його відставку вже рік вимагав профільний комітет парламенту. Список претензій довгий:

провалив оборонне замовлення,

проґавив виплати військовим, гроші на них в авральному порядку шукали буквально місяць тому,

закупівля палива для армії та сухпайків.

"Він не зробив фактично нічого. Такого жахливого виконання оборонного замовлення Міністерством оборони, як було під час головування пана Тарана, не існувало в природі", - заявив член комітету нацбезпеки та оборони Сергій Рахманін (фракція "Голос").

Та подейкують, Таран мав прикриття в Офісі президента і весь останній рік тримався на ще одному "останньому шансі". Його давали ще й через те, що заміну міністру оборони ніяк не могли підібрати - була навіть жіноча кандидатура. Але як пояснив голова фракції "Слуга наароду" Давид Арахамія, суспільство до міністра оборони в спідниці ще не готове.

Окрім Олексія Любченка та Андрія Тарана, зі своїх міністерських крісел вилетів міністр екології Роман Абрамовський. Конфлікт між ним і президентом став очевидним на одному з останніх засідань РНБО.

Також звільнили віцепрем’єра, міністра з питань стратегічних галузей промисловості Олега Уруського. Ніхто взагалі не розумів, чим він займався.

Ще один звільнений - міністр реінтеграції Олексій Резніков. Однак він пішов, щоб ще повернутися.

"Питання ж не в людині насправді. Чарівника на голубому вертольоту не буде. Ми з вами розуміємо, що це люди, які повинні виконувати нашу програму. А ті люди, які пішли, ті не виконували нашу програму. І все", - пояснив народний депутат із фракції "Слуга народу" Данило Гетманцев.

Нардеп трохи проговорився. Справа в тому, що уряд Дениса Шмигаля досі не має власної, затвердженої, програми дій. Дві попередні спроби - провалились. Третю намітили на цю осінь. Але досі - немає нічого. Для урядників це як рухатись навпомацки в темній кімнаті, щоразу наштовхуючись на двері. Бо програма уряду - це ще й річний імунітет від відставок. І зараз Кабінет міністрів нічого не захищає. А новий спосіб звільнення від Зеленського - заява за власним бажанням на прохання президента, робить міністерські крісла ще більш незручними. Тож де беруться сміливці їх зайняти?

ВІЛЬНІ СТІЛЬЦІ

А тепер про особливість осіннього добору кандидатів на вакантні урядові стільці. Окрім стійких для президента двох критеріїв - командність і професійність, додався ще один - обираємо з депутатів. Судячи зі всього, в Офісі президента задумали створити такий собі кадровий центр з лав монобільшості. Депутатів відправляти у Кабмін, а в залу заводити нових списочників.

Цей спосіб випробували ще торік, коли в Міністерство культури просто з парламентської зали зайшов Олександр Ткаченко. Таким же шляхом пішов і новий очільник МВС Денис Монастирський. І ось тепер до складу уряду увійшла Ірина Верещук. Тепер кожен четвертий урядник - представник "Слуги народу". Хоча, подейкують список на різні посади був набагато довшим. Його вкоротило небажання деяких "слуг" голосувати за відставку голови Верховної Ради Дмитра Разумкова. На відміну від Верещук. Вона демонструє повну лояльність президентському офісу, що дозволило стати віцепрем’єркою, міністеркою з питань реінтеграції окупованих територій.

Хоча останнім часом Верещук не приховувала амбіцій щодо крісла міністра оборони. Але в нього призначили Олексія Резнікова. Цивільний на посаді військового відомства - давня мрія західних партнерів України. Утім, скоріше Резнікову довірили розгрібати авгієві стайні попередника.

Міністром зі стратегічних галузей промисловості призначили Павла Рябікіна. До останнього часу він очолював митницю і там непогано себе зарекомендував.

А от керувати українською економікою прямісінько з Офісу президента відправили Юлію Свириденко.

Усі як один, нові міністри з трибуни обіцяють аудит роботи міністерств і швидкі результати роботи. Одна біда, заходячи на свої посади жоден з міністрів не знає, як надовго затримається. І скільки обіцянок, даних з трибуни, встигне виконати. Причому процес оновлення уряду Шмигаля ще далекий від завершення.

"Я не думаю, що ми на цьому зупинимося. Я думаю, будуть іще зміни кадрові. Можливо, через місяць. Можливо, навіть у цьому місяці", - сказав Данило Гетманцев. На запитання, кого саме замінять, відповів : "Не скажу".

Тобто зараз, ймовірніше за все, триває кастинг кандидатів. І явно не в парламенті, як передбачає парламентсько-президентська модель. А на Банковій. І оце депутатське "не скажу" цілком може означати "не знаю".