Віджимання після операції і велопрогулянки на третій день реабілітації: бійці з ампутаціями швидко відновлюються у США

Історія двох українських хлопців, які на війні постраждали від міни типу "пелюсток", але за час реабілітації бійці мали не лише відновити здоров'я, але й розповісти світовим політикам про війну в Україні, йдеться в ТСН.

Двоє українських чоловіків в Нью-Йорку навчилися ходити наново. 35-річний військовий Антон отримав поранення на Луганщині, коли билися за Лисичанська та Северодонецьк, а Віктор був поранений двічі на рідній Донеччині. “Мене звати Віктор, мені 23 роки, я з Донецької області, працював на шахті. Була ніч, не було видно. Спочатку підірвався мій командир і одразу нічого не зрозуміло було, я зробив крок і теж підірвався” - розповідає про себе боєць.

Причина поранення у хлопців одна й та сама – протипіхотна міна, так званий “Пелюсток”. Її розкидають касетні боєприпаси, зазвичай в одному 64 штуки, це лише сорок грам вибухівки, але розрахунок на те, що на неї наступить піхотинець і його побратими, які кинуться йому на допомогу. Зазвичай від таких “Пелюстків” страждають саме ступні. Про свої ампутації вже зараз бійці можуть говорити навіть жартуючи, а тоді найважчим виявилося - повідомити про це рідних. “Мені дуже будо важко, я не знав як сказати. В мене мама живе з відчимом, я йому зателефонував. Кажу: «Тато, можеш відійти від мами, дещо сталося», - розповідає Антон.

Він хотів обов'язково сказати про ампутовану стопу сам. “Я накрився простирадлом, ноги накрив і коли прийшла моя людина, я її обняв, вона питає що таке, а я кажу все нормально, трішки обняв, але потім розповів, що я не зовсім цілий і відклав простирадло, але по дорозі до мене накрутили, думали, що мене там взагалі немає. Тому навіть на руку зіграло, бо в мене просто трішки не було стопи”, - каже військовий.

Реабілітолог Дмитро Шевченко вчив Антона та Віктора ходити. Він називає їх першопрохідцями, адже упевнений - у США можуть та мають відновлювати більше поранених бійців. Дмитро пояснює, це хлопці, які змогли реабілітуватися в найкоротші терміни. “Вони були в добрій формі, Антон і Вітя були готові вже перші тижні”, - розповідає реабілітолог.

Антон свою реабілітацію почав ще в лікарняному ліжку, бо зрозумів, що не можна втратити форму. На перший тиждень після операції він вже підтягувався на лікарняному ліжку, а разом з Віктором вперше після поранення сіли на велосипеди на третій день реабілітації, а ще займався на тренажері, набивав м’яча і займався боксом. “Починали з найменшого, з кроків, рівновага, баланс, абсолютно все було, бо після того, як ми отримали протез, стали на нього - цього всього не було”, - розповідає Віктор.

У США Антон та Віктор жили в українській родині, яка піклувалася про них, але аби мати змогу прийняти більше бійців з України, місцеві благодійники вже винайняли та відремонтували цілий дім. “Вже нових хлопців ми будемо приймати в цьому будинку, це трьохповерховий будинок. Він в Нью-Йорку і тут достатньо місця десь для 6-8 хлопців”, - розповідає волонтер Олександр Рубцов.

Саме він створив ініціативу і займається облаштування такого собі українського дому. “Тут є у нас для тяжких, для хлопців, у яких буде ампутування двох ніг. У нас ж перший поверх, просто у спальню можна заїжджати візком”, - розповідає волонтер.

Переконаний, в Україні поранених багато і реабілітація за кордоном може розвантажити лікарні: “Реабілітація, на мій погляд, повинна проходити без сирен, повинна проходити там, де є світло і немає ракет”.

У США у хлопців була ще одна місія - попри щільний графік лікування, вони зустрічалися з політиками та брали участь у заходах на підтримку України. Своїм прикладом вони доводили, як українці вміють триматися попри все.

Віктор у Штатах найбільше мріяв повернутися до коханої і нарешті побути з родиною після двох поранень. Антон поставив собі за мету - обов'язково повернутися на фронт. Не просто інструктором чи в штаб, а саме до своїх спецпризначенців, на війну. “Не можу не йти, ну для мене війна не закінчується. Міг би напевно не піти, якби був мир”, - каже Антон.

Читайте також:

Крижаний затор у 7 кілометрів спровокував повінь на Київщині

Розпочався рік чорного водяного кролика: що одягнути і приготувати, та на що сподіватись

“Закидуємо за шиворот їм”: попри навалу ворога, українські військові тиснуть їх на Харківщині