Війна в Україні: чому Росія бомбить українські шпиталі та як Путін робив це раніше

Протягом доби російські війська обстріляли пологовий будинок у портовому місті Маріуполь та ще два медичні заклади у Житомирі, що на півночі України. Відомо, що серед загиблих та поранених вагітні жінки, діти та лікарі.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, російські війська атакували щонайменше 18 лікарень від початку вторгнення 24 лютого.

Професор Майкл Кларк, аналітик та колишній генеральний директор військового аналітичного центру RUSI, пропонує свій погляд на нещодавні атаки на лікарні у Маріуполі та Житомирі – і про те, як вони вписуються в стратегію Володимира Путіна щодо України.

Путін вже робив це раніше

Найбільший приклад був в сирійському Ідлібі 2019 року, де спершу обстріляли 24 лікарні, перш ніж взятися до інших військових дій. Міжнародний Червоний Хрест та інші представники гуманітарних організацій з’ясовують координати лікарень, аби переконатися що там усе гаразд. Та от росіяни використовують таку інформацію, аби бомбити шпиталі. Тому після 2019 року гуманітарні організації вимушені були припинити таку діяльність.

Також були схожі випадки в Алеппо та Хомсі.

Чому Росія це робить?

Це спроба створити терор серед населення та знищити моральний дух людей.

У Маріуполі просто хочуть, щоб місто капітулювало.

Зазвичай, вони пропонують маріупольцям евакуацію, але справжніх шляхів для цього не створюють, - просто хочуть, щоб вони здалися. По суті, це середньовічна облога. Люди мало що можуть зробити без їжі, води, світла та лікарень. Вони хочуть зруйнувати місто, щоб мати змогу увійти зі своїми танками та зброєю й проголосити, що місто їхнє. Росіяни використовують страждання людей як військову зброю.

Для нас на Заході, страждання є прикрим побічним ефектом війни, - ми намагаємося захистити людей від цього й картаємо себе цілком справедливо, коли трапляються помилки. Але росіян це не хвилює.

Як реагуватимуть українці?

Очевидно, що це змушує людей як злитися та чинити опір, так і викликає бажання здатися. Тож ефект може бути двостороннім. У багатьох людей це все ж таки створює відчуття холодної рішучості, тож з огляду на це, такий спосіб не дуже ефективний.

Яким може бути виправдання для дій Росії?

Будь-які обстріли цивільних районів є військовим злочином, крапка. Й немає нічого більш мирного, аніж шпиталь, навіть військовий, тому що це не територія боїв. Росіяни постійно кажуть, що шпиталі використовуються як бази для зберігання зброї. Саме в цьому звинувачують ІДІЛ та Аль-Каїду, які діяли в таких країнах, як Афганістан. Зрештою, вони намагаються сказати, що українці терористи, хоча цьому немає жодних доказів.

По-друге, на відміну від Заходу, лише близько 10 відсотків російської зброї є високоточною зброєю. Тому вони набагато частіше розповідають, що випадково потрапили у будівлю лікарні. Тож ви маєте дивитися на систему. Якщо через день бомблять лікарні, то вже не можна стверджувати, що це нещасний випадок.

Як це вписується у ширший план Путіна щодо України?

Це свідчить про те, що Путін подвоює свої цілі та методи. Його мета – знищити Україну, як незалежну державу. Його методи полягають у продовженні цього наступу, незважаючи на те, що ціна – з точки зору цивільних та його репутації – стає все вищою. Його воєнний план полягає у тому, щоб стерти та захопити міста, які російські війська зараз оточують. Бо тільки Херсон їм вдалося успішно захопити. Чернігів, Суми, Харків та Маріуполь все ще чинять опір російській армії, воюючи у передмісті.

Але бомбування лікарень змушує людей тікати. Якщо ви отримуєте поранення під час бойових дій, дуже важко лікуватися, якщо немає лікарень, тож люди вимушені залишати усе й тікати де-інде. Це свідома політика переміщення, аби можна було спустошити міста, які вони хочуть окупувати.

Чи зійде це для Росії з рук, як стверджують деякі, так як це було в Сирії?

Різниця у тому, що відбувається в Україні, й тим, що сталося в Сирії, полягає в тому, що ніхто не відвертає очей. Світ спостерігає, так само як і Міжнародний кримінальний суд. Росія не може покладати провину на когось іншого, як це було в Сирії. Й інша відмінність від подій 10-річної давнини ще й у доступності до соціальних мереж.

Такі організації, як Bellingcat, Maxar та Oryx збирають усі фотографії та кадри, які можливо отримати із соцмереж. Вони мобілізують величезну спільноту людей з усього світу, які зацікавлені судовими справами і навчилися робити це добре. Те, що вони роблять, так це збирають докази для майбутніх справ Міжнародного кримінального суду. МКС працює дуже повільно, але усе ж працює. Тож цього разу те, що стосується воєнних злочинів, докази напоготові.

Читайте також:

Росія перевіряє, наскільки далеко вона може зайти - прем'єр Польщі

"Люди гинуть від відсутності ліків, померлих нікому ховати" - влада Ізюма просить терміново організувати гумкоридори

РФ вже "адекватніше дивиться на ситуацію" - Подоляк про переговори із Москвою щодо припинення війни в Україні

Напад Росії на Україну: як починалось путінське вторгнення

Що повинен знати кожен українець в умовах війни: правила та порад