Як не залишитися голодним, коли ворог намагається мордувати українців блекаутами

"Ось, власне, той шматок паска, який довелось відрізати після того, як ми виїхали з Бучі після 15-ти днів окупації. Тут десь приблизно мій розмах пальців, сантиметрів 20 буде – це на скільки зменшився об’єм талії".

Наталя Ємеліна з міста Буча – одна з тих, хто не вірив у реальність війни. Жінка й уявити не могла, що вони з сином опиняться в полоні власного дому, поки у її місті хазяйнуватиме російська армія.

“Ти вночі йдеш спокійною Бучею додому, а вранці прокидаєшся, а вона вже зовсім не спокійна”, – Наталя і досі не може осягнути того, що сталося.

Коли виїзди з міста перекрили ворожі блокпости, мости були підірвані, а світло, газ та зв’язок фактично зникли, головною турботою мешканців Бучі стала їжа. “Власне, у кожного з нас, працюючих людей, таке буває, що інколи в холодильнику миша повісилась, а інколи повно. У нас було щось середнє між “миша повісилась” і “повно”. І це були такі випадкові продукти: риба, овочі заморожені, завалявся пакетик з креветками. Тобто такі речі, які ти іноді купуєш і думаєш – нехай, колись знадобиться”, – згадує Наталя.

Голод – один з найбільших страхів кожного українця, бо наша нація пройшла крізь пекло Голодомору. Найвідоміший кулінар країни Євген Клопотенко завжди возить з собою ящик з продуктами – про всяк випадок.

“Вдома в мене стоїть 200 літрів води, а з собою завжди холодильник, але він більше як ящик працює. Там куліш запакований, може довго зберігатися, ще баночка з перловкою, шпундра. Це все я наробив собі для того, щоб за будь-яких обставин міг відкрити і поїсти, – каже Євген. – Треба просто бути готовим до всього. Підготовленість – це вже п’ятдесят відсотків успіху”.

Ось що має бути у тривожній продуктовій валізці:

- крупи, макарони, цільнозернові хлібці, які закриють вашу потребу у вуглеводах;

- консерви рибні та м'ясні, що відповідають за насичення нашого організму білками. А також овочеві – з них ви отримаєте клітковину;

- будь-яка олія: соняшникова, оливкова, кукурудзяна. Корисні жири необхідні для організму;

- запас питної води – з розрахунку 2 літри на день для однієї дорослої людини.

Перше, що слід зробити, коли ви зрозуміли, що можете опинитися на межі голоду – зберегти продукти по максимуму. “Якщо у нас є каша, можна її законсервувати з м’ясом. Найкраще – це консервація, вона може зберігатися довго. Можна зробити куліші, на них можна жити довго”, – радить Євген Клопотенко.

Пані Надія пробула в Бучі усю окупацію. Жінка стверджує, що вони не голодували, готували на вогнищі. Поки був сніг, зберігали запаси на морозі, а потім взялись до консервування.

“Тушонка! В нас трохи м’яса було, і ми зробили тушонку. А потім потроху робили супи з неї. В мене ще собачки були – то ми ділилися, не тільки самі їли”, – розповідає Надія.

Спеціально для читачів та підписників “Жити Далі” Євген Клопотенко ділиться унікальним рецептом консервованого кулішу! "Куліш можна готувати в банці, щоб його можна було їсти в будь-яких умовах. Якщо не буде світла, не буде тепла, треба евакуюватися, завжди має бути з вами куліш".

Вам знадобляться цибулина, морквина, півкілограма пшона. М’ясо та спеції – за наявності і за смаком.

"Я беру цибулю, один до одного змішую з морквою. І це буду тушкувати потім на вогні, додам трішки лимона, солі і пшона. Пшоно я промиваю, щоб воно не було гірким. А потім все просто закатаю в банки. Це буде така вегетаріанська страва. Хто любить м'ясо, додає м'ясо".

Наталя впевнена, що їх із сином врятувала любов до спецій і нелюбов до риби: "Було м'ясо в нас. І я його залила всіма можливими соусами, поставила на холод. На щастя, у нас два дні був сніг, і це дало можливість врятувати продукти. Я брала відро зі снігом, клала продукти, трамбувала, потім знову сніг, знову трамбувала. На ранок він трохи танув, і це була технічна вода, але снігу вистачило ненадовго. На диво, у нас залишилася велика кількість риби. На мою думку, нас це врятувало, бо рибу можна не готувати. Її можна маринувати, солити – власне, це я і робила. З того дня, як вимкнули світло, були задіяні всі спеції, всі соуси, які в мене є дома. Я всі продукти переробила таким чином. Щоранку я перевіряла, що на якій стадії знаходиться, і через це я вирішувала, що ми сьогодні їмо. Я не люблю рибу, мій син не любить рибу, тому вона і була. І мабуть ще довго тепер не будемо її їсти".

“Якщо є м'ясо або риба, і ви не знаєте, що з ними робити, тоді треба дуже тоненько все нарізати і додати велику кількість солі. Це старовинний консервант. Або можна оцтом залити. Але потім треба промити законсервоване перед вживанням. Можливо, у вас буде запальничка, тож, якщо риба нарізана тоненькими шматками, по ній можна пройтися запальничкою з двох боків – все, вона готова. Є ще старі методи – в землю зарити, це також може на день-два уповільнити процес псування”, – пояснює Євген Клопотенко.

Те, що ви б ніколи не стали їсти за звичайних обставин, в екстремальних умовах може врятувати життя.

“Як зрозуміти правило – їстівне чи не їстівне? Якщо на ньому немає чорної плісняви – їстівне, бо чорну плісняву їсти не можна, – наголошує Євген. – Все, що чорне, погано, окрім шкірки банана. Якщо ми бачимо на продукті зелену плісняву, як на варенні, можна зняти її ложкою, викинути і їсти”.

Але як готувати, якщо у домі немає світла чи газу? А вогнище розпалити ніде?

“В нас була мисочка зі свічками та туристичний казанок. Ставили його на свічки, і таким чином готувалася їжа. Ось так сидиш і тримаєш казанок, дивишся, щоб свічки не погасли”, – пригадує окупаційний побут Наталя.

“Буряк можна їсти сирим, хіба що він трошки довше засвоюється, його не треба чистити, просто тоненько порізати, – дає поради Євген Клопотенко. – Локшину заливаємо гарячою або теплою водою, закриваємо, вона стоїть. В залежності від температури води, готуватиметься вона 10-20 хвилин. Якщо в нас є картопля, і нема де відварити навіть 10 хвилин, можна її теж їсти сирою. Вона має крохмальний смак, ми не звикли таке їсти, але ми її тоненько нарізаємо, промиваємо два рази водою і потім їмо. Якщо є змога варити, але маленька кількість води, то можемо натерти її на найдрібнішу терку, або взяти камінчик і камінчиком натерти цю картоплю в кашу, як на деруни, і залити це гарячою водою. Ми просто відозмінюємо крохмаль, крохмаль – це вуглевод, і так він легше засвоюється організмом”.

Головне – не забувати, що організму навіть під час сильного стресу їсти треба.

“Коли ми потрапляємо в ситуацію стресу, нам треба дивитись на все потенційно їстівне як на джерело енергії. Наприклад, личинки хрущів дуже поживні”, – каже Євген Клопотенко.

“Я пам’ятаю, що взагалі не дуже хотілося їсти. Хотілося кави або чаю, – згадує Наталя. – Ми точно не їли три рази на день – здається, двічі. І то більше через усвідомлення, що їсти потрібно. Змушувала себе, змушувала сина. Але воно і холодне, і не дуже смачне. І не дуже воно заходило…”

“А мені дуже хотілося хліба, – зізнається пані Надія з Бучі. – Коли останні ці нелюди пішли, лишився їхній хліб. То не хліб, то невідомо що було. І було таке “вау”, коли приїхали волонтери і дали нам українську хлібину! Мурашки по шкірі побігли, така радість, що я навіть не можу слів дібрати. Мій чоловік сидів і нюхав його, він навіть його не їв. Саме запах української хлібини – це Україна. Я ці відчуття навіть не можу описати”.