Дата публікації Заквітчані паркани: волонтерка із Канади приїхала до Бучі, щоб допомогти українцям менше помічати сліди війни
Опубліковано 28.05.22 01:31
Дата оновлення Заквітчані паркани: волонтерка із Канади приїхала до Бучі, щоб допомогти українцям менше помічати сліди війни
Оновлено 31.05.25 20:07
Переглядів статті Заквітчані паркани: волонтерка із Канади приїхала до Бучі, щоб допомогти українцям менше помічати сліди війни 2

Заквітчані паркани: волонтерка із Канади приїхала до Бучі, щоб допомогти українцям менше помічати сліди війни

Поділитися цією новиною в Facebook Поділитися цією новиною в Twitter Поділитися цією новиною в Twitter

Робить це, щоби підтримати тих, хто занадто багато втратив. Вона розфарбувала кілька парканів у Бучі і її ідею вже підхопили жителі сусідніх містечок, йдеться в ТСН.

Іванка - волонтерка з Канади, там має власний бізнес. Із початком повномасштабної війни вирішила допомагати країні, де колись народилися її рідні. «Бабусі і дідусі всі - українці, їх вивезли до Німеччини під час Другої світової війни, звідти приїхали до Канади. І трималися традицій і мови, говорили часто вдома і ніби говорю трохи по-українськи. Я приїхала в перший тиждень війни, щоб допомогти якось, як було треба», - каже волонтерка.

Коли вона дісталася Бучі, жахнулася від побаченого - вщент зруйновані та вигорівші будинки, посічені осколками огорожі, зламані людські життя.

«Тут зустріла пана Сашу, його сина забили і хату розбомбили. Він мені казав – я навіть не можу по вулиці йти, бо бачу ті діри з куль і мені то нагадає, що я сина загубив і про всю втрату», - каже дівчина.

Аби хоч якось розрадити Олександра, вона розпитала, які квіти він любить і Іванка на побитому паркані намалювала нарциси. Тоді її і побачила маленька Аня. Чотирирічна дитина спочатку із захопленням дивилася, а потім запросила Іванку і до свого. Маленька дитина добре розуміла, що саме їм потрібно замалювати і сама взялася взялася за пензля.

Мама Ані розповідає - їх врятувало те, що їм вдалося виїхати з Бучі. По поверненню на них чекав розграбований та побитий рашистськими снарядами будинок. Багато маленьких дірочок на їхній хвіртці нині квітнуть червоними маками та білими ромашками. «Я думаю, що вона так і залишиться. Це спогади війни», - констатує жінка.

Іванка ж каже, ще надто багато парканів треба повернути до життя і радіє, що за її прикладом і інші береться розмальовувати паркани.

У сусідньому Гостомелі 15-річна Яринка замальомує квітами шрами на власному паркані, а точніше на тій частині, що від нього лишилася. Почала із маминих улюблених незабуток, а згодом додавала й інші.

За вщент посіченим шматком огорожі будинок, якому теж ледь вдалося витримати навалу снарядів, але все ж таки встояв «Я в цьому домі провела майже все своє життя. Але він доволі цілий. Чесно, я думала, що він буде навіть більш розбитий», - каже дівчина.

Сьогодні родина Ярини думає, як буде відновлювати усе те, що накоїли на їхньому подвір'ї "непрохані гості". І вже навіть почали садити город, дівчинка ж тим часом продовжує малювати квітуче поле до дня нашої перемоги.

«Той паркан, що залишився, я теж розмалюю і ми залишимо на пам'ять. Сказати, що все скінчилося і все розцвіте», - твердить дівчинка.

Іванка ж тим часом вже прямує додому в Канаду. Із собою на пам'ять бере шматочок квітучого паркану із Бучі.

Читайте також:

Луганчанин зібрав базу даних із 53 тисяч зниклих безвісти через агресію Росії в Україні

Натхненні продажем картини Примаченко за 500 тисяч доларів: у столиці стартував аукціон робіт і інших митців

"Очевидно, хто поганий хлопець": що змушує іноземців їхати воювати за Україну