Газ, зброя, Гаага: з чим насправді Сі Цзіньпін їде на зустріч із Путіним до Москви

По-перше, це без перебільшення історичне рішення президент МКС оголосив одразу після збиття двома російськими винищувачами американського безпілотника Reaper над Чорним морем поблизу Криму.По-друге, ордери МКС на арешт Путіна та його поплічниці Львової-Бєлової, яка сама незаконно всиновила українську дитину з Маріуполя, видані якраз напередодні візиту лідера Китаю Сі Цзіньпіна до Москви, що є дуже потужним політичним та інформаційним ударом.По-третє, рішення МКС – це сигнал російським олігархам (бо елітами їх назвати складно), що перемовини з воєнним злочинцем Путіним неможливі.Проте у всіх цих трьох висновках є свої нюанси й підводні камені. ТСН.ua розповідає, як рішення МКС впливатиме на хід війни Росії проти України, "мирні" ініціативи Китаю, триденний візит Сі Цзіньпіна до Москви й створення трибуналу щодо злочину агресії проти України. Істерика в КремліПісля збиття американського дрона над Чорним морем, про що стало відомо у вівторок, 14 березня, у кремлівської пропаганди було справжнє свято. Що тільки не говорили в російському зомбоящику: що, мовляв, Чорне море – це внутрішнє море Росії, тому ніхто не має права там літати; добалакалися до того, що Третя світова вже почалася, раз Росія збиває американські БПЛА.Міністр оборони Сергій Шойгу навіть нагородив пілотів російських винищувачів Су-27, які атакували американський дрон Reaper. Але кількома днями пізніше вже інший американський БПЛА здійснив такий самий політ спостереження, а російська пропаганда зробила вигляд, що цього не помітила.Проте повз гучне рішення МКС кремлівські пропагандисти пройти не могли й не змогли. Представниця російського МЗС Захарова одразу ж відхрестилася: Москва не визнає рішень МКС, бо Росія не є учасником Римського статуту. Деякі депутати Держдуми закликали визнати МКС екстремістською організацією. Інші - запровадити санкції проти МКС, називаючи видачу ордеру на арешт Путіна оголошенням війни народу Росії. А пропагандистка Симонян взагалі погрожувала ядерним ударом, написавши про "підльотний час до столиці країни, яка спробує арештувати Путіна".Зрозуміло, що на таке рішення МКС у Кремлі аж ніяк не очікували. Це міжнародний, політичний та іміджевий удар особисто по Путіну – чорна мітка, що ставить хрест на будь-яких політичних контактах західних лідерів із чинним очільником Кремля. Неможливими стають і будь-які перемовини з чинним кремлівським режимом щодо врегулювання війни Росії проти України. Лише з наступним керівництвом Росії. Але це не означає, що Путіна засудять вже завтра. Справа в тому, що заочне засудження в МКС неможливе, треба лише особиста присутність Путіна. А кремлівське оточення навряд чи видасть його до Гааги хоча б з огляду на те, що він почне свідчити проти них самих.Президент США Джо Байден привітав рішення МКС, назвавши це дуже виправданою сильною позицією. А міністр юстиції Німеччини Марко Бушманн пішов навіть далі, заявивши, що його країна буде зобов’язана заарештувати Путіна, якщо він приїде до Німеччини. Дійсно, 123 країни світу, які ратифікували Римський статут, мають право заарештувати Путіна, якщо він приїде до однієї з цих держав. Тож участь у саміті БРІКС у серпні цього року в ПАР, яка визнає юрисдикцію Римського статуту, під великим питанням. До того ж речник президента Південно-Африканської республіки Вінсент Магвенья вже встиг заявити, що країна усвідомлює свої юридичні зобов'язання. Хоча варто нагадати, що, наприклад, президент Судану Омар аль-Башир, якого звинуватили в геноциді та інших злочинах, і також видали ордер на арешт, літав до країн, зокрема й до ПАР, які ратифікували Римський статут, і не був там затриманий. Так, тоді це викликало хвилю скандалів і нарікань, але ні до чого так і не призвело.До того ж, США теж не є підписантами Римського статуту, тому Путін може приїхати до Америки наприклад для виступу на Генасамблеї ООН. Проте, наскільки ж дійсно реальним є те, що українці колись таки побачать Путіна на лаві підсудних? Тут одразу ж згадується кейс Слободана Мілошевича, який таки постав перед Гаазьким Міжнародним трибуналом щодо колишньої Югославії. Але це спеціальний трибунал, створений Радбезом ООН 1993 року, де Мілошевича звинувачували в геноциді, злочинах проти людяності тощо.Наразі 33 держави підтримують створення спеціального трибуналу, на кшталт Нюрнберзького, щодо злочину агресії проти України, бо МКС не має повноважень для розгляду саме злочину агресії. Тобто, західні країни все ще шукають механізми створення спецтрибуналу по Росії, який би доповнював юрисдикцію МКС. Проте до кінцевого рішення все ще далеко. Рішення ООН, поки Росія залишається постійним членом Радбезу з правом вето, ми навряд чи побачимо. Можна піти через рішення Генасамблеї, але там треба заручитися підтримкою всіх країн-членів ЄС плюс 90 інших держав.Фактор Китаю Чи вплине гучне рішення МКС на зустріч Путіна з Сі Цзіньпіном? Публічно ми це навряд чи побачимо. Інформаційне наповнення візиту китайського лідера до кремлівського злочинця вивірено до найменших дрібниць.

По-перше, це перша особиста зустріч Сі Цзіньпіна з Путіним після початку повномасштабної війни Росії проти України та, що не менш важливо, перший закордонний візит після переобрання Сі Цзіньпіна на третій термін.Востаннє вони зустрічалися 4 лютого 2022 року на відкритті Олімпійських ігор у Пекіні. За численними повідомленнями низки західних ЗМІ, саме тоді Путін міг поінформувати китайського лідера про великий напад на Україну, але у форматі бліцкригу, а не найбільшої війни в Європі після Другої світової, яка руйнує китайські торгові ланцюжки постачань.По-друге, майже за місяць до цього Китай офіційно оприлюднив свою позицію, яку ЗМІ охрестили "мирним планом" щодо війни Росії проти України, яку в Пекіні продовжують вперто називати "українською кризою".По-третє, у неділю, 19 березня, пізно ввечері синхронно в російській та китайській пресі з’явилися статті Путіна та Сі Цзіньпіна.У своєму викладі війну Росії проти України лідер Китаю знову називає "українською кризою", яку можна вирішити зокрема "мирними переговорами" та "повагою до занепокоєнь всіх держав у сфері безпеки". Остання теза – це давня російська мантра про нерозширення НАТО. Тобто, це означає відмову України від вступу до Альянсу.Путін же у своїй статті написав, що "Росія відкрита до політико-дипломатичного врегулювання української кризи", але глобальна безпека, в тому числі й ядерна, "брутально порушується блоком НАТО". Ну і санкції проти Росії, на думку Путіна, мають бути скасовані, а переговори про закінчення війни проти України залежать виключно від "врахування геополітичних реалій, що склалися". Незрозуміло, де в окупації сходу та півдня України Путін побачив геополітику, але у своїй статті він чорним по-білому написав: війну треба заморозити, дати Росії перегрупуватися, накопичити сили для нового удару проти України, а зараз – визнати Херсонську, Запорізьку, Донецьку та Луганську області, які незаконно увійшли до російської конституції, власне російськими територіями.Все це ми вже чули. Але це лише інформаційне наповнення триденного візиту Сі Цзіньпіна до Москви. За кадром, без жодних сумнівів, залишиться зростаюча залежність Путіна та його оточення від Пекіна після рішення МКС. Звичайно, всьому світу покажуть картинку, як Путін та Сі Цзіньпін підписують документи про велику дружбу та стратегічне партнерство, постачання російського газу до Китаю та заяви про збільшення товарообігу. Проте російська пропаганда ніколи не покаже, як за понад 70 років після зустрічі Сталіна, якого так любить наслідувати Путін, та Мао Цзедуна, чинний кремлівський "фюрер" довів ситуацію до тотальної залежності Росії від Китаю. Хоча ще 70 років тому все було навпаки. The New York Times пише, що зустріч лідера Китаю з Путіним у Москві відбуватиметься на тлі виданого МКС ордеру на арешт кремлівського воєнного злочинця. В іншій своїй статті газета пише, що це рішення МКС стало не лише історичним, а й розірвало ауру безкарності, в якій був переконаний Путін. При цьому, коментуючи візит Сі Цзіньпіна до Москви, координатор зі стратегічних комунікацій Ради нацбезпеки Білого дому Джон Кірбі заявив, що США не підтримують ідею припинення вогню в Україні, що передбачене китайським "мирним планом". На думку Вашингтона, це зафіксує за РФ окупацію українських територій, про що власне Путін прямо написав у статті для китайського видання.Після рішення МКС щодо ордеру на арешт та напередодні візиту китайського лідера до Москви, Путін спробував зробити вигляд, що контролює ситуацію, відвідавши окупований Крим та Маріуполь. Їхав начебто сам на автівці, якщо це був справді він. Проте з точки зору піару поїздка до окупованих українських регіонів була провальною: підставні місцеві жителі в Маріуполі, з якими на камери розмовляв Путін; окопи в Криму, які вже не перший місяць риють росіяни; ну, і президентські "вибори" Путіна призначені на 17 березня 2024 року, коли буде якраз 10 років незаконної окупації Криму. А на тлі українського контрнаступу, який ретельно готується, можливо за рік і Крим буде деокупований. Тому Путін вже потрапляє до політичної пастки.Проте тут не лише для України, а й для всього західного світу постає величезний ризик збільшення військової допомоги Росії з боку Китаю. Поки що абсолютно всі західні аналітики та експерти сумніваються, що Пекін публічно стане на бік Росії у війні проти України, з огляду на свою величезну залежність від торгівлі з ЄС та США, побоюючись наразитися на західні санкції.Проте, не виключено, що приховано, якимись сірими схемами Китай може піти на збільшення постачань зброї до Росії. Адже, за повідомленням Politico, китайські компанії, враховуючи одну урядову, вже надсилали Росії штурмові гвинтівки та інше обладнання, яке можна було б використовувати у військових цілях, включаючи частини безпілотників і бронежилети. Тому цей триденний візит Сі Цзіньпіна до Москви має також дати нам відповідь на запитання, як далеко готовий зайти Пекін у підтримці Кремля та глобальній конфронтації із Заходом.