Хвилина тиші: фельдшерка розповіла, як рятують людей з-під завалів після ворожих атак. Відео

Коли після вибуху на місці залишається лише пил і запах гару, для тих, хто рятує, важливі не лише дії, а й увага до найменшого звуку. Саме так пояснює свою роботу одна з фельдшerek, яка щодня бере участь у пошуково-рятувальних роботах після ворожих атак. У цьому інтерв'ю вона розповідає про те, як команда знаходить і витягує людей з-під завалів, які методи застосовують, та чому інколи вирішальну роль відіграє хвилина тиші.

Хвилина тиші: фельдшерка розповіла, як рятують людей з-під завалів після ворожих атак. Відео

Фельдшерка, що просить називати її Олена, приїхала на місце однієї з останніх атак ще вночі. "Коли приїжджаєш, на перший погляд — хаос, але в цьому хаосі має бути порядок", — каже вона. Першим завданням команди є оцінка загальної ситуації та визначення зон ризику. Саме рятувальні роботи починаються з безпеки: перевіряють, чи немає загрози повторних обвалів, чи нема прихованих боєприпасів, чи стабільні сусідні конструкції.

За словами Олени, на місці працює кілька груп: сапери, інженери, рятувальники і медична команда. "Ми ділимо зони і працюємо синхронно. Перша медична допомога тут часто вирішує, чи людина виживе до евакуації", — розповідає вона. Медики роблять швидкий огляд, зупиняють кровотечу, забезпечують дихальні шляхи і дають знеболювальні, якщо це можливо без ризику для подальшого транспортування.

Особливістю таких операцій є те, що інколи постраждалий застряг під завалами у живому стані, але не може подати голос. Тут і настає роль хвилини тиші — короткого інтервалу, коли всі приборкують інструменти та гучні звуки, щоб прислухатися до найменших шумів і виявити людський подих або стукіт, який вказує на точне місце перебування постраждалого. "Це простий, але неймовірно ефективний метод", — каже фельдшерка.

Як працюють рятувальники: тактика та безпека

Тактика роботи під завалами включає кілька етапів. Спочатку — візуальний і звуковий скринінг території, далі — використання спеціального обладнання: акустичних приладів, кінологів, іноді навіть дронів з тепловізорами. "Ми не завжди покладаємося на техніку, бо часто вирішальним може бути людське вухо. Але поєднання всього дає кращий результат", — пояснює Олена.

Під час розкопок важливо мінімізувати вібрації й раптові навантаження на конструкції, щоб не спричинити подальших обвалів. Тому команди застосовують акуратні ручні методи поруч із інструментами для стабілізації. Медики працюють у тісній взаємодії з рятувальниками: коли фахівці отримують сигнал про можливе місце перебування людини, медики вже готують обладнання для негайної допомоги. "Ми завжди маємо готові набори для перша медична допомога та обладнання для інфузійної терапії", — додає вона.

Крім технічної підготовки, у таких умовах важлива психологічна стійкість. "Коли ти чуєш дитячий плач або шепіт під шарами бетону, це змушує діяти швидко, але обдумано. Ми тренуємося саме для того, щоб в таких умовах приймати правильні рішення", — говорить фельдшерка.

Емоції, навчання та поради для цивільного населення

Олена підкреслює, що подібні місії залишають слід у душі. "Є моменти, коли витягнули людину і вона була жива — це неймовірне полегшення. Але є й трагічні моменти. Ми вшановуємо загиблих хвилиною тиші перед великою роботою — це важливо для нас усіх", — ділиться вона. Для багатьох членів бригад хвилина тиші також є способом перезосередитися.

Щодо навчання — згідно з Оленою, кожна людина, яка живе в зоні ризику, має знати базові прийоми перша медична допомога і вміти орієнтуватися у правилах поведінки під час обстрілів. "Навіть знання про те, як простим способом зупинити кровотечу чи як укласти потерпілого в стабільне положення, може врятувати життя", — наголошує вона.

Фельдшерка радить: якщо ви опинилися поруч з місцем атаки, не підходьте до нестабільних конструкцій, не використовуйте відкритий вогонь, інформуйте рятувальників про всі можливі деталі і, якщо чуєте слабкі звуки під завалами, повідомляйте про них одразу. "Кожна хвилина може бути вирішальною, але іноді важить і одна хвилина тиші, коли можна почути тих, хто потребує допомоги", — підкреслює вона.

На додачу Олена зазначає, що відео з подібних операцій важливі для навчання та інформування громадськості, але їх потрібно використовувати з відповідальністю. "Ролики показують реальну напругу і техніку, але не повинні ставати інструментом сенсації", — каже фельдшерка. Вона просить поважати приватність постраждалих і пам'ятати про етичну сторону публікацій.

Завершуючи розмову, Олена знову повертається до головної думки: "Робота під завалами — це командна робота, де важливо кожне вміння: від слуху до досвіду. Ми тренуємося, щоб нічого не упустити. І інколи дійсно допомагає лише одна хвилина тиші, щоб почути тих, хто чекає на порятунок".