Роксолана Мережко
Амбасадорка США при НАТО Джуліан Сміт заявила, що у Вільнюсі союзники прагнуть відійти від формулювань Бухарестського саміту 2008 року, коли Україні та Грузії було обіцяне членство, проте за ці 15 років жодних кроків у цьому напрямку Альянс не зробив. За словами самого президента Байдена, наразі серед союзників немає єдності щодо запрошення України до НАТО."Тому, я думаю, ми маємо розробити раціональний шлях для України, щоб вона могла відповідати умовам вступу до НАТО", - вважає президент Байден.На цьому власне й наполягає Київ: щоб вже у Вільнюсі Альянс офіційно оголосив про політичне запрошення України до блоку й почав розробку "дорожньої карти" з чіткими термінами вступу. Проте, навіть це Вашингтон блокує. Паралельно з цим американська преса повідомила, що в квітні група колишніх високопосадовців США мала зустріч із Лавровим, щоб закласти фундамент для переговорів про припинення війни в Україні. І Білий дім знав про таку зустріч. Пізніше на умовах анонімності представники української влади висловили американським медіа свої побоювання, мовляв ці переговори Вашингтон може використовувати, щоб обговорювати з Москвою членство України в НАТО.Чому США займають таку позицію? Чого Америка боїться? Чи можуть країни східного флангу НАТО заблокувати ухвалення підсумкової декларації Вільнюського саміту НАТО? Про все це ТСН.ua поговорив із естонським депутатом, колишнім військовим Пітером Талі.– Ми говоримо напередодні Вільнюського саміту НАТО, на який Україна покладає великі сподівання. Президент Зеленський не приїде, якщо союзники не продемонструють сильної політичної волі надати Україні чітку перспективу членства в НАТО. Хоча прем'єрка Естонії пообіцяла сюрприз для України у Вільнюсі. Який це може бути сюрприз?– Я не знаю, що сказала наша прем’єрка, бо зараз ми тут, в Україні. Тому я не мав можливості з нею поговорити. Але, як відомо, Естонія беззастережно підтримує членство України в ЄС і НАТО. Бо, на нашу думку, в Бухаресті у 2008 році була зроблена величезна помилка, коли в декларації цього саміту було написано, що двері НАТО залишаються відкритими. Але завжди є real politik. А сила НАТО в тому, що це найпотужніший політичний і військовий альянс у світі. Всі рішення НАТО ухвалює на основі консенсусу. Це начебто слабкість, але насправді це сила НАТО. Це означає, що жодна нація не ставить це під сумнів. Можливо, дехто уникає цього, але сумнівів немає.
І, звісно, для України стати членом НАТО прямо зараз, коли ще триває війна, як це не сумно говорити, але це не відбудеться у Вільнюсі, бо країни НАТО не готові до повномасштабної війни з Росією. Тому що якщо членство відбудеться, це означає, що ми маємо почати війну проти Росії, яка все ще є ядерною державою. А Путін думає, що він супермен, а Росія - це якась супердержава. На щастя, це не так. Але все одно у них багато боєголовок, я б сказав, занадто багато. Сподіваюся, для України будуть хороші новини (у Вільнюсі – ред.). Іноді у вільному світі ми робимо помилку, залишаючи й тримаючи когось занадто довго в кімнаті очікування. Це не добре. І це створює сіру зону, яку Росія намагається використати. Те ж саме зі Швецією. Є деякі політичні ігри в ЄС і НАТО, і безпекова позиція Швеції теж не надто блискуча.– Ви щойно згадали Бухарестський саміт НАТО. Це була помилка. Цю позицію поділяємо і ми в Україні. Проте, коли ми говоримо про Вільнюський саміт НАТО, українські експерти наголошують, що не Франція та Німеччина, як це було в 2008 році, виступають проти чіткої перспективи членства України, а США й особисто Байден. Чому, на вашу думку, США займають таку позицію, чого вони бояться? Ядерної війни з Росією? Чи є якісь інші причини?- Не знаю. Але я можу проаналізувати. Думки різні, люди в Центральній Європі й, можливо, навіть в Америці мають просто інше сприйняття, ніж ми. Ми також є членами ЄС і НАТО, але давайте поговоримо про прикордонні країни НАТО. Це ще не прифронтові, але держави східного флангу НАТО. Ми маємо інше розуміння, погляд і сприйняття, тому що ми сусіди, і ми бачимо, що відбувається в Росії. Ми вже не можемо зрозуміти росіян. І я впевнений, що українці теж після всіх цих воєнних злочинів. Але ми знаємо, на що вони здатні, на жаль. І, можливо, західні німці мали інше сприйняття або розуміння цієї реальності, коли Радянський Союз мав дві танкові армії в Західній Німеччині, плюс ударну армію, плюс повітряні армії, і ця група росіян або радянських солдатів у Східній Європі була величезною. Потім у часи Холодної війни європейське сприйняття було зовсім іншим. Військовий бюджет майже всіх країн становив приблизно 4% ВВП. Зараз багаті країни намагаються досягти 2%. Але ми в новому парламенті Естонії вирішили, що ми маємо озброюватися, бо інакше може бути надто пізно. Наш оборонний бюджет сягатиме понад 3% ВВП, що для маленької нації дуже багато.– Наскільки великий, з вашої точки зору, ризик застосування Росією ядерної зброї, особливо після підриву Каховської ГЕС?— Не думаю, що вони наважаться це зробити. Тому що ті офіцери КДБ, ФСБ, колишні КДБ-шники, які керують Росією, - це колективний Путін - вони не витримують невизначеності. І вони досить добре читають наші західні ліберальні суспільства. Але ця парасолька ядерного стримування… Вони не знають, якою може бути відповідь і що може статися з їхніми власними військами. Звичайно, їм байдуже до людських життів. Ми це знаємо. Але все ж таки. І наведу інший приклад. Під час Другої світової війни всі країни, які були у війні, не всі, але більшість із них, мали хімічну зброю, і вони ніколи її не використовували, маю на увазі цю зброю масового знищення. І навіть китайці наразі дуже стурбовані цією можливою ядерною загрозою... Це також може бути диверсія. Також є теорія, що росіяни можуть влаштувати диверсію на вашій АЕС…- Запорізькій АЕС…– Так, Запорізькій АЕС. Але все одно я не вірю. Навіть якщо якась людина зовсім збожеволіла, ця червона кнопка може просто не спрацювати. Тому що, сподіваюся, є розумні люди, які його (Путіна – ред.) оточують.– Можливо, ми на це сподіваємось- Так, я теж сподіваюся.- Але я не впевнена. І ще одне цікаве питання. Спроба заколоту Пригожина, що це було? – Це ознака слабкості режиму Путіна та російського істеблішменту. Вони чекають наступного року (17 березня 2024 року в Росії президентські вибори – ред.) й шукають наступника Путіна. І це каже про те, що Путін не контролює ситуацію. А Росія, або, скажімо так, режим Путіна, дійсно слабкий. І це не могло статися без відома чи підтримки високопосадовців. Також була новина, що генерала Суровікіна заарештували і, можливо, ще хтось причетний. Можливо, так, можливо, ні, але здається, що це гра щодо того, хто буде наступним. Йдеться про гроші та ресурси. Ця ПВК "Вагнер" прийшла на російські, скажімо так, військові чи охоронні ринки, й забирає ресурси у бізнесу Шойгу та Герасимова, і їм це не подобається.І там є, скажімо, турбулентність і боротьба між ФСБ, генералами армії, космічними військами. Є Tik Tok війська – чеченці й кадирівці. Цих груп дуже багато. І мені здається, що Росія живе за неписаними кримінальними законами – "по понятиям". І бачите, навіть переговірник… Звичайно, Пригожин шукав уваги Путіна, щоб отримати більше ресурсів. Але, що сталося? Путін відмовився з ним говорити, а учасником переговорів був Лукашенко, який як "шестерка". Просто, знаєте, як дрібний злочинець, який робить ці брудні речі. Але режим Путіна дійсно ослаблений. Побачимо, що буде далі, яка наступна дія. Бо це ще не кінець, і я б не став робити ставку на те, що Пригожин продовжить цю справу. Він може випити не ту чашку чаю або одягнути не ту білизну.— Або "Новічок"…- "Новічок", який є чимось на кшталт "старичок". Я би взагалі не радив йому (Пригожину – ред.) палити біля відкритого вікна.– І останнє запитання. Як вважаєте, Захід недооцінює ризики дислокації у Білорусі ПВК "Вагнера" й російської тактичної ядерної зброї? І який ваш прогноз, буде з чинним російським режимом і самою Росією?– Я лише полковник запасу, я не можу передбачити, й, мабуть, для цього треба якесь чаклунство. А якщо серйозно, то про "Вагнер", хтось із путінського істеблішменту, Патрушев, можливо, намагається тримати "Вагнер" в активі, вони ще вербують найманців для відправки на війну проти України. І якщо вони розмістять "Вагнер", тренувальні табори, що завгодно, в Білорусі, це означатиме, що вони й Лукашенка змусять мовчати. У нього вже все одно немає жодних варіантів, але Лукашенко також буде начебто під ще більшим контролем, бо вони також можуть здійснити переворот у Білорусі, змінити білоруський уряд. Тоді це загроза для українців, бо ви повинні стежити за північним кордоном. Тому що вони можуть... У них є навички. Тому вам доведеться стежити за північним кордоном, і, можливо, навіть перемістити туди деякі територіальні війська або резерви.
Також вони ще можуть вербувати білорусів для операцій в Африці, Судані, Сирії. Сирія – це, звичайно, Близький Схід, але Малі та ЦАР, де вони отримують золото, діаманти, брудний бізнес, і африканці також їм платять. А щодо ядерної зброї, то я все ще сприймаю це як шантаж. Але, на жаль, він також працює. Це працює ще й тому, що нашим союзникам не подобається ця риторика, яку використовує Росія. І тут дуже легко сказати, що так, це просто шантаж, але народи, які майже вісім десятиліть живуть без окупації, у мирі, тобто майже чотири покоління, у них дещо інше мислення. Вони намагаються домовитися. Але переговори з Путіним, з Росією, ми знаємо, вони не спрацюють. Вони розуміють лише силу, військову силу, а не політичну: боєголовки, танки, техніку, літаки, носії.
Українцям перерахували пенсії по інвалідності 3 групи: хто з 1 травня отримає більше
Як виростити ідеальні огірки: Поради та секрети