Окупанти варварськи розграбовують історичну спадщину на Херсонщині: чи вдалося вберегти безцінні скіфські скарби

“Директорка сховала все це золото у підвалі, під будівельним сміттям”, – розкриває таємницю Олександр Симоненко, доктор історичних наук.

“Музейники зробили усе, аби скарби не потрапили до рук окупантів, – стверджує Ігор Пошивайло, гендиректор Музею Революції Гідності. – Росіяни викликали навіть особливу спецгрупу фахівців, які шукали цю колекцію сучасними технічними засобами. Це були представники спецслужб, і вони все ж таки знайшли ці скарби”.

Наскільки цінні реліквії втратила Україна, пояснює дослідник скіфської спадщини Олександра Симоненко. Він показує, що саме було вкрадене у мелітопольському музеї – схожі реліквії є у київському Музеї історичних коштовностей.“Ось ми бачимо черевички, розшиті такими золотими маленькими бляшечками. Якраз такі бляшечки і вкрали росіяни”.

“Метрополія скіфська і серце скіфське були на території сучасної України. Скіфи не залишили написів якихось, газет. Єдине, через що ми можемо реконструювати скіфську історію, це археологічні знахідки”. Скіфське золото у буквальному сенсі відкриває таємниці нашого минулого. Ці вишукані прикраси зображають побут і сакральні знання предків.

“Ви бачите золоту пластину, діадему знатної скіфянки. І тут зображено якісь ритуальні дійства. В центрі скіфська богиня, перед нею скіф, який отримує від богині право на володарювання своєю землею. І супроводжуючі сцени”, – демонструє реліквію Олена Підвисоцька, завідувачка відділу фондів скарбниці НМІУ.

Викрадення скіфського золота розпочалося майже одночасно з проголошенням московії імперією. У 1763 році росіяни розграбували на Кіровоградщині найдавніший курган царських скіфів – Литу Могилу.

Золота діадема, меч із золотим руків’ям у вкритих золотом піхвах, вишуканий золотий декор й інші безцінні реліквії були вивезені до Петербургу. А вслід за ними – коштовності з решти по-варварськи розграбованих курганів. Поцуплені скарби поповнювали колекцію Ермітажу. “В інституті археології вийшло кілька томів із переліком скарбів України, які знаходяться в музеях Росії”, – свідчить антрополог та етнолог Сергій Сегеда.

“У Росії немає давнішої історії – такої, яку має Україна. Вони хочуть знищити нашу ідентичність, нашу культуру, щоб присвоїти все це собі”, – стверджує Олена Підвисоцька.Але чи мають росіяни, які віками привласнюють скіфське золото, бодай щось спільне з цим древнім народом? Антрополог Сергій Сегеда дослідив, як виглядали скіфи: “Карі очі, чорні брови – це південно-європеоїдні риси, які залишили нам у спадок скіфи та сармати”. Ці риси майже не зустрічаються у росіян. На відміну від українців. Зовнішність скіфської красуні успадкувала і телеведуча Соломія Вітвіцька. Вона впродовж семи років висвітлювала спроби кремля відсудити наші реліквії.

“Скіфське золото наше. Апеляційний суд Амстердама щойно ухвалив рішення, згідно якого Росія має повернути експонати на територію суверенної держави Україна”. На момент незаконної анексії коштовності з кримських музеїв експонувались в Європі. І лише це вберегло їх від розграбування. “Росіяни крадуть все: пісні, культуру, артистів, людей, митців – все завжди вивозили до Москви, до Росії, – каже Соломія Вітвіцька. – Відповідно, зараз це все продовжується. Як і підміна понять, підміна історії, маніпуляція фактами. Для них абсолютно нормальна річ: якщо немає свого, поцупити те, що сподобалося”.Щоб зберегти наші скарби, очільник УРСР Петро Шелест пішов на хитрість. Скориставшись “хрущовською відлигою”, він заснував український аналог ермітажу – Музей історичних коштовностей.

“Хоча він був комуніст, але пам’ятав, що він українець. І після заснування музею цінні речі зі скіфських курганів почали залишати в Україні. Так, наприклад, залишилася у нас пектораль, яку знайшов Борис Мозолевський. А так би її забрали до Ермітажу – і більше ніколи не побачили”, – впевнений Сергій Сегеда.

“Пектораль – це світова цінність, вона є на рівні з цінністю музеїв Ватикану, Лувру, Британського музею”, – каже про значущість реліквії Олександр Симоненко. Захист української ідентичності коштував Шелестові кар’єри. Однак, політичний демарш зберіг для нащадків сотні безцінних артефактів. Збережена колекція дозволила українцям доторкнутися до власної історії, яку зберегла наша земля. А тим часом на окупованих територіях ворог бульдозерами рівняє із землею скіфські поховання. Та нещадно розграбовує могильники. “Віце-президент російської академії наук приїхав в зруйнований Маріуполь і сказав, що “в слєдующєм году ми начньом раскопкі курганов здєсь, в южнорусскіх стєпях”, – свідчить доктор історичних наук Сергій Сегеда.

“Бойові дії зараз ідуть якраз там, де зосереджені скіфські кургани, городища. Я з жахом уявляю собі, що зараз коїться в окупованій частині Херсонщини, де якраз і зосередженні скіфські і сарматські пам’ятки, – переймається бідою Олександр Симоненко. – Окупанти ведуть себе не як воїни. Скіфи би зараз здивувались, бо росіяни ведуть себе як бандити якісь, вони все винищують. Що не можуть вкрасти, те знищують, спалюють. Будинки можна відбудувати, можна відновити зруйновану інфраструктуру, але археологію не відремонтуєш, її можна тільки втратити, як людське життя. І це ми втрачаємо кожного дня, на жаль”. “Вони нас прагнуть знищити, – переконаний Сергій Сегеда. – Для нас єдиний спосіб продовжити своє етнічне існування – це зараз перемогти в цій війні. У нас іншого виходу немає”. Поки українська армія звільняє власну землю, науковці відвойовують нашу ідентичність. Грабуючи мелітопольський музей, окупанти не підозрювали, що його найцінніші скарби вже давно вивезені на підконтрольну Україні територію.“Ось найцінніша знахідка мелітопольського кургану – оббивка футляра для лука і стріл”, – демонструє реліквію Олена Підвисоцька.

“Вони вкрали зо два десятки маленьких золотих бляшок, – описує втрачене Олександр Симоненко. – Все головне золото мелітопольського кургана тут, у Києві, в Музеї історичних коштовностей”. “Всі унікальні дорогоцінні предмети заховані та захищені, – каже Олена Підвисоцька. – Все культурне надбання залишиться в Україні і ніколи не буде в Росії”.