"Полонений з яблуком" 11 місяців підтримував співкамерників переказами книжок і досі не знімає щасливих штанів

Максим Колесников - один із 116 захисників, котрих Україні вдалося повернути додому 4 лютого. Доброволець, захищав Київ та область. Ми всі його запам’ятали за фото із яблуком у руках. Одразу по звільненню захисник зізнався, що майже рік не їв фруктів. Він знову вчиться жити після 11 місяців полону, йдеться в ТСН. Максим Колесников маркетолог і топ-менеджер, але ранок 24 лютого змінив усе. “У мене не було жодної альтернативи, щоб не піти”, - переконує Максим. “Я не намагалася стримати, потім вже думала, що може треба було стримати, це вже у мене такі егоїстичні мотиви пішли, але я зрозуміло, що Максим вирішив, ми б просто може посварилися і він би пішов, а я максимально хотіла його підтримати”, - пригадує дружина Юлія.

Максим Колесников обороняв Київщину, коли наприкінці березня традиційне повідомлення «в мене все Ок» його дружина не отримала. Про те, що чоловік у полоні, Юлія дізналася з кадрів російського телебачення, упізнала за татуюванням. Вже у вересні отримала невеличкого листа. “Нам надиктували 4 слова -живий, здоровий, все добре і більш нічого не можна було писати. Ми взагалі не думали, що його відправлять. Справа в тому, що в середині травня ми його писали”, - розповідає чоловік.

У цей час його дружина повертається до Києва з вимушеної евакуації за кордоном. Вона цілковито занурюється в свою роботу в індустрії моди, а паралельно очолює ініціативну групу родин полонених. “Я не намагався мислити дуже близько до обміну, тому що це, ти коли на цьому концентруєшся, то ти починаєш кожен день чекати, а це не правильно, бо ти так стаєш слабким. Я мріяв про те, що відбудеться потім”, - переконує Максим. У камері російського СІЗО на десятьох – 14 людей. Брак повітря, інформаційний вакуум, постійне недоїдання, усі були на межі. Щоб росіяни не полонили і їхні думки, Максим розповідав співкамерникам про подорожі та переказував книжки. “Був у мене хіт Монте Крісто, двічі просили його розповісти, бо замок ІФ - це утримання, потім багатство. помста, щастя. Я ходив ранком навколо стола і пригадував, був такий момент, я намагався пригадати всі імена, я не міг пригадати одного з друзів, який став бароном і банкіром. І тут, Боже, Барон Данглар! Я був такий щасливий, це було смішно - ходить людина в СІЗО навколо стола і посміхається. Потім, коли щось відбувається, треба різко повертатися у той стан - я тут і зараз, щоб не підставитися. Треба дуже швидко і чітко реагувати, що тобі кажуть, навіщо, що від тебе хочуть, бо вони люблять провокувати”, - розповідає Максим. Раз на десять днів - до камери від літа почали заносити телевізор. Вишуканий метод психологічного насилля - російські новини для наших полонених. Але так вони дізналися, зокрема, про звільнений Херсон.

“Телевізор перестали давати у вересні, коли трапився Харків і область. Як сказали одному з нас, коли забирали на допит, ви можете зробити неправильні висновки з інформації, яка є по нашому телебаченню. Це було досить смішно, це ж ваше телебачення, що ми там можемо неправильно зрозуміти, але ми дізналися, що Херсон наш. Шість разів, ми рахували, я не жартую, сказали що Пєски звільнили. Я зрозумів, що успіху немає і потім опа - Ізюм, Харківська область, і вони були шоковані, не могли це приховати. Ми зрозуміли, що вони вже від своїх не можуть приховати правду і потім телевізор зник”, - каже чоловік.

Перше, що зробив Максим після звільнення - зателефонував дружині. “У мене взагалі хвилина мовчання, розгубленості. Я питаю, чи тебе звільнили? Бо інколи дозволяють дзвонити з полону”, - пригадує Юлія.Згодом набрав родичів тих, хто досі в полоні. “Ми всі хотіли, щоб сім'ї дізналися, тому ми всі обмінювалися номерами, ми повторювали їх, екзаменували один одного. Кожні 2-3 дні ми перевіряли ці телефони, писати нам, звісно, нічого не давали”, - розповідає Максим. Уже навіть в Україні Максим носить штани, в яких він повернувся з полону, переконаний - щасливі. Як і його обручка з білого золота, яку росіяни сприйняли за срібло і віддали. Дружина ж, щоб не втратити зв’язку з чоловіком, в евакуації носила Максимову сорочку.Нині в соцмережах Максим ділиться власним досвідом, як у полоні не втратити здоровий глузд. Його дружина готова і далі допомагати іншим, рідні яких досі в полоні. До подорожей та кулінарних вечорів, які вони так любили, обоє кажуть, рано. “Через цей тиск і відношення, різні такі штуки, я думаю, ми про це розмовляли, люди поділяться на дві категорії. Перша захочуть піти з армії за першої ж можливості, друга категорія - захочуть лишитися до перемоги. Я не певен, що перша категорія більша, навпаки - я в армії до перемоги”, - зазначає Максим.Читайте також:Витримують наліт дронів-камікадзе і знищують колони танків: бійці у Вугледарі показали свою роботуЗагроза повітряного наступу Росії: експерт назвав серйозну проблему авіації окупантівМедведчук пропонує для України "корейський план": Данілов розповів, у чому він полягає