Селище Кам'янське розділила лінія зіткнення: як мешканці живуть по сусідству із фронтом

Селище Кам'янське, що на Запоріжжі частково контролюється нашими силами оборони, частково - росіянами, відтак вогневі контакти виникають на відстані сотень, а то й десятків метрів. Однак, попри це - лінія зіткнення тут вже тривалий час - без руху. І, як майже у всіх прифронтових селах й містах, тут продовжують жити десятки цивільних, йдеться в ТСН.Ділянку траси перед самим Кам’янським росіяни прицільно обстрілюють керованими протитанковими ракетами. Кілька автівок, які не змогли проскочити ці кількасот метрів стоять понівеченими обабіч. Село розбите на друзки, кожна друга хата з дірками в стінах, або ж геть без стін. Повалені стовпи електромереж, на вулицях - сотні кратерів від важких калібрів. Фронт всього за кілька вулиць звідси.Лінія фронту нині проходить по самому Кам’янському, наші сили оборони тримають північну частину селища, російські терористи - південну, лінія розмежування проходить по річці, яка й ділить селище на дві частини.

Частіше ворог тут обстрілює артилерією. Повітряна тривога в Кам’янському - не потрібна, оскільки небезпека обстрілів існує цілодобово. Через це місцеві намагаються зайвий раз не виходити на вулицю. Хіба, коли волонтери приїздять. “Буквально зранку фосфором обстреливали, по-різному, завжди все по-різному”, - каже волонтерка.Під тими обстрілами волонтери приїжджають двічі на тиждень. Везуть хліб, овочі, крупи, консерви й головний дефіцит тут - питну воду. “Баки є, дощову ми збираємо, десь так помити щось, попрати, а так взагалі проблема з водою”,- розповідають місцеві. Привозять і корм для котів з собаками, яких в селищі лишилося чи не більше, ніж людей.Пункт для видачи гуманітарки місцеві обладнали на більш-менш цілому подвір’ї. Таких в селищі - на пальцях можна порахувати.Пані Лідія лишилася в Кам’янському сама, всі рідні виїхали. Час до часу ходить в сусіднє село, щоб звідти доїхати до аптеки. Нещодавно довелося надавати першу допомогу пораненому сусіду. “Прилетіло і осколком його в щоку ранило. Прийшов увесь у крові, згустки, як ото свиню ріжеш, такі згустки в рукавах, водою, перекисом, що було, одразу замили, потім швидку викликали”, - розповідає жінка.Кожен день для цих людей - справжнісінька рулетка, на кону якої життя. Та попри це, йти зі своєї землі, навіть під майже щоденним шквалом російського заліза, не збираються. Мріють вдома зустріти нашу перемогу й такий омріяний мир.Читайте також:Росіяни взялися випалювати Костянтинівку, але клянуть ворога не всі місцеві мешканціУ Чернівцях хочуть влаштувати аукціон за місця на цвинтарі: йдеться про незвичайні кілька квадратних метрівСтрілянина навздогін і пологи під дулами: за рік після звільнення іванківці пригадали пережиті жахи окупації