Треба просто продовжувати вбивати росіян якомога більше: інтерв’ю з військовим аналітиком Томом Купером

За інформацією американської The New York Times, під час наради українських послів в Ужгороді минулого тижня, президент Зеленський сказав, що найближчими місяцями зростами тиск на Україну щодо початку переговорів із Росією. Направду, це не є якоюсь сенсацією. Аналогічна ситуація була напередодні розв’язки блискавичного контрнаступу Сил оборони України на Харківщині та Херсонщині. Тоді прямо з Вашингтона лунали публічні заклики до Києва подумати над часом початку переговорів із Москвою.Від 24 лютого 2022 року, як пише Washington Post, США виділили понад $66 млрд допомоги Україні. Проте головного – винищувачів і далекобійних ракет - наші Сили оборони досі не мають. Причому, за словами багатьох західних аналітиків, причина досить проста: США не хочуть цілковитої поразки Москви і, як наслідок, абсолютної перемоги України, яка може призвести до незворотних процесів у Росії. Проте публічно Захід, не надаючи Україні всієї кількості зброї, дуже чекає результатів українського контрнаступу.Про перебіг подій на фронті, проблеми, з якими стикається українська армія, напрямки, де може посипатися фронт ворога вже найближчим часом, а також про те, як українцям розуміти тонкощі західної політики, ТСН.ua поговорив з австрійським військовим аналітиком Томом Купером. – Почнемо з інциденту в Польщі. Два гелікоптери з Білорусі перетнули повітряний простір Польщі, яка є країною-членом НАТО. Що мала зробити Польща? Багато українських експертів кажуть, що Польща мала їх збити, як колись зробила Туреччина з російським Су-24. І яка, на вашу думку, була мета цієї провокації?– Що стосується "Вагнера" й всіх білоруських маневрів щодо Польщі (в понеділок, 7 серпня, Білорусь заявила про початок навчань механізованої бригади на полігонах поблизу кордонів з Польщею та Литвою - ред.), Москва, тобто Путін, знає, що вони програють, зазнають поразки на полі бою, тому їм потрібна тема, яка відволікає російську громадськість. Як найкраще відволікти російську публіку? Телешоу, яке Путін крутить весь час з 1999 року, що хтось нападає на Росію, яка має захищатися. У 1999 році він підірвав 300 мирних росіян (у Буйнакську, Волгодонську та Москві – ред.), убив їх, щоб спровокувати війну з Чечнею. Путін знає, що не може воювати з НАТО, у нього не лишилося військ. Він не може розпочати якийсь військовий наступ на Польщу чи країни Балтії. Тож його рішення полягає в тому, щоб обурюватися, гратися й показувати: дивіться, наші вертольоти залітають у повітряний простір НАТО й нічого не відбувається, бо НАТО слабке проти нас. Це суть всього.Я згоден з думкою українців з цього приводу. Якщо наступного разу станеться щось подібне, то поляки мають відкривати вогонь, а питання ставити пізніше. Росіяни також залітають у повітряний простір НАТО над Балтійським морем своїми винищувачами-бомбардувальниками, як-от Су-27, Су-30, а також розвідувальними літаками з вимкненою цифровою ідентифікацією, що означає, що наземний контроль і більшу частина контролю трафіку НАТО чи ЄС не може їх навіть відстежити, не знає, що вони там, а значить, вони можуть залетіти в комерційні коридори й спричинити зіткнення з авіалайнерами, з абсолютно невинними пасажирськими літаками. Отже, що має робити НАТО? Якщо НАТО скаже: добре, слухайте, якщо ви продовжите це робити, ми відкриємо вогонь. І як тільки НАТО це заявить, всі вторгнення припиняться. Так це працює з росіянами.- Коли ми говоримо про "вагнерівців" у Білорусі, яка мета їхнього перебування там? Вам не здається, що цей "заколот" Пригожина був заздалегідь підготовленою операцією російських спецслужб?– Ну, "Вагнер" завжди мав пряме відношення до операцій російських спецслужб, передусім до ГРУ. Там є трохи ФСБ. Тобто, до "Вагнера" завжди причетний хтось із ГРУ та ФСБ. Тому, що б не робив "Вагнер", ГРУ і ФСБ завжди десь у тилу. Проблема полягає в наступному. Коли у вас є, скажімо, 8000-20 000 військовослужбовців із великим бойовим досвідом, яким не залишається нічого іншого, як брати до рук зброю, що з ними робити? Ви не можете покладатися на їхню лояльність. Єдиним виходом було їхнє заслання до Білорусі. Вони можуть пити горілку в Білорусі, а можуть - в російських тюрмах вдома. Вони вирішили, що так безпечніше для них і для їхніх сімей, бо це був інструмент, за допомогою якого ФСБ тиснула на Пригожина, щоб він здався в обмін на безпеку сімей. Тож вони сказали: добре, забираємо сім’ї і їдемо в Білорусь. І все.У Білорусі вони нічого не можуть зробити. Чому? Ок, вони можуть повалити Лукашенка. А що потім? Вони росіяни, не білоруси. Тому ніхто не знає, сприйме їх населення чи ні. НАТО відреагує чи ні? Хто знає. Купа питань. Але в Білорусі вони взагалі нічого не можуть зробити, навіть якщо їх там буде 20 тис., а зараз і цього немає. Вони також не можуть нічого зробити проти країн Балтії чи Польщі, тому що їх надто мало. НАТО розбомбило б їх за кілька днів і все. Отже, навіть якби вони зараз розпочали диверсійні операції, спробували б таємно перетнути кордон із Польщею та здійснили якісь диверсійні операції чи атаки, це було б фактично вторгненням до НАТО. Альянс би негайно оголосив самооборону й бомбило б їх, ймовірно, аж до Мінська, якщо не далі на схід.Ви повинні дивитися на це, розуміти й контролювати ситуацію з точки зору Путіна. Путін не знайшов кращого місця за ті кілька годин, які він мав 24 червня, ніж позбутися цих військ, розмістивши їх у Білорусі. Вони нічого не можуть йому зробити звідти. Це вже проблема білоруських ЗС, вони повинні про них дбати. Якщо ні, йому є кого звинуватити, він має цапа відбувайла, і все. Головне, що Путін може похвалитися на російському телебаченні, що він сильний і бореться з НАТО, де всі налякані. Для Путіна це добре. Він має свої пропагандистські очки. Він не дбає ні про що, крім цього. Він не планує на багато років чи навіть місяців наперед, а лише про те, щоб врятувати свій режим.– Але коли ми говоримо про розміщення в Білорусі російської тактичної ядерної зброї, поєднуючи це з перекиданням туди "вагнерівців", що це значить? - Те ж саме. Російська тактична ядерна зброя, російська ця ядерна зброя, російська та ядерна зброя... Коли ви дивитеся звіти військового керівництва Пентагону США за майже 30 років, була співпраця між США та Росією щодо ядерного роззброєння, враховуючи ядерну зброю, яка не "працює" тощо. Тож, який результат усього цього? Ви дізналися, що у Путіна може бути близько 20-30, можливо, 40 ядерних боєголовок, які справді діють. Проте, ніхто не знає про статус їхньої готовності. Гаразд, так, звичайно, у нього є близько 6000 або навіть 8000 боєголовок у "глибокому" зберіганні. Це означає, що вони потребуватимуть капітального ремонту, регулярного обслуговування тощо. А він навіть не готовий витрачати гроші Росії на обслуговування цієї зброї. Значить, вона просто зберігається десь там далеко від Москви, і йому байдуже.Тому, коли він розміщує тактичну ядерну зброю в Білорусі… Так, є факти, що близько 5-6 боєголовок були доставлені до Білорусі. Чи він погрожуватиме ядерною зброєю НАТО, Заходу чи Україні… Вибачте, але здебільшого все це блеф. Чому? Це не підтверджується його діями. Він чи Медвєдєв щось там говорять по телевізору, в Twitter чи Telegram про ядерну зброю, що треба знищити половину України, бо у них більше нічого немає. А Захід завжди цього боїться. Це єдиний засіб, який залишився в їхніх руках, щоб лякати Захід. Саме це стримує Захід від того, щоб ще більше й оперативніше постачати Україні зброю та боєприпаси.- Так, навіть від вищих посадових осіб США ми чуємо, що існує ризик Третьої світової війни.– А європейці цього бояться ще більше. Американці трохи відрізняються в цьому плані, бо вони знають, що мають 6000 ядерних боєголовок. І якщо росіяни використають лише одну проти України чи НАТО, вони розбомблять, знищать Москву, від неї нічого не залишиться. Американці не стільки ядерної зброї бояться, скільки намагаються моделювати цей конфлікт. Це означає, що вони намагаються отримати прийнятний для них результат. І цей результат такий: перемогти Росію, це не проблема, але не дуже, будь ласка, бо ми не хочемо розвалу Росії, щоб ми могли повернутися до ведення бізнесу з ними після закінчення війни; тому ми хочемо бути делікатними з Росією… Наче Росія дуже делікатна з Україною, але хто думає про Україну. Це американський стиль. І багато європейців теж так думають.– Коли ми говоримо про український контрнаступ, який триває, Київ погоджується, наприклад, наш міністр оборони публічно сказав в інтерв’ю CNN, що він відстає від графіка, але триває. За вашим аналізом, яка зараз найбільша проблема для української армії на полі бою?– Думаю, вже протягом двох місяців не є секретом, що Росія застала зненацька й українські ЗС, і західних радників. Класична російська військова доктрина говорить про захист на глибину. Це означає, що ви розгортаєте глибоке мінне поле, свої війська, ворог атакує, відчуває виснаження, якщо ви можете затримати його на першій лінії оборони, добре; якщо ні, відходите на другу лінію тощо. Росіяни завжди навчають своїх офіцерів це робити. Але зараз вже перший ряд мінних полів є для росіян першою лінією їхньої оборони. І вони наполегливо намагаються не дати українцям взагалі нічого звільнити. Рішення Заходу в такому разі було б "простим". Захід, особливо НАТО, два місяці б бомбив росіян: їхні штаби, протиповітряну оборону, склади постачання… Для цих п’яти етапів є спеціальний план: ви починаєте з ППО, переходите до командних вузлів, системи постачання, а потім поки не знищите стільки з них і не деморалізуєте їх до такого ступеня, коли ваші наземні війська просто зайдуть, як у Кувейті в 1991 році.Тож, протягом першого приблизно тижня цього наступу, від 4 до 8 чи 9 червня, кілька українських бригад намагалися повторити те, що вони робили на навчаннях, але без цих двох місяців бомбардувань. Вони пішли важкою технікою й намагалися розчистити смуги через російські мінні поля, які виявилися набагато щільнішими, й не можна це зробити тихо й непомітно для ворога. Як тільки українці починали це робили, росіяни обстрілювали ваші війська протитанковими керованими ракетами. І який би транспортний засіб не зупинявся через пошкодження міною чи протитанковою керованою ракетою, він ставав ціллю російської артилерії чи безпілотників. Це не спрацювало. Чому? Що передало НАТО? 60 Leopards і 120 Bradley? На одну бригаду НАТО цього вистачать, але не на всю українську армію, тому це і не могло працювати.

Чи відстає наступ від графіка? Так, без сумніву. Але що зараз відбувається? Україна навіть не намагається просуватися, провокуючи росіян на контратаки, що просто ідеально. Росіяни мінують навіть свої позиції, свої окопи. Проте, щоб зробити такий рейд, підійти до однієї з російських позицій, українці мають розчищати смуги через мінні поля, а ці мінні поля надзвичайно щільні. І, розчищаючи, вони вразливі, відкриті, бо роблять це зазвичай на відкритих полях. Це означає, що ворог, особливо з сучасними високотехнологічними камерами, може зафіксувати навіть рух одиночних військ на відстані 1-1,5 км. Тож українці в свою чергу мають розмістити своїх снайперів, протитанкові керовані групи та весь час прикривати вогнем свої групи розмінування. У той же час артилерія повинна вражати російську артилерію, протитанкові керовані ракети тощо.Тому це дуже складний вид операції. Цьому мають навчитися багато українських підрозділів, особливо нові, створені на початку цього або наприкінці минулого року. У вас є кілька українських підрозділів, які є експертами в цьому, вони воюють особливо на півдні Бахмута. Завдяки такій тактиці на південь від Бахмута де-факто було знищено приблизно 10-12 російських бригад. І зараз це намагається зробити оперативно-стратегічне угруповання військ "Таврія". Це вимагає часу, й здається, що вони не просуваються. А що насправді відбувається? Вони не наступають, а провокують росіян на контратаки. Щойно росіяни йдуть в контратаку, вони відкриті, їх вражають касетними боєприпасами й та знищують. Дійсно, їх вбивають по дві роти в день. Це 400 військових, іноді три роти на день, 600 військових. Кожен день убиті, поранені, зниклі безвісти, полонені, що завгодно.І зараз ви маєте ситуацію, коли українці роблять те саме на півдні. Наприклад, у Старомайорському потрібен був час, поки українська морська піхота змогла б там закріпитися й все розмінувати. Але як щойно вони це зробили, жодна російська контратака не заподіє їм жодної шкоди. Росіяни приходили знову й знову. Проте єдиним результатом знову стали великі втрати росіян. Чого бояться росіяни? Що українці продовжать наступ на південь у напрямку Старомлинівки. Тож наразі вони намагаються якомога більше укріпити цей район, бо їхні війська там деморалізовані й розбиті. То, ще раз, чи відстає контрнаступ від графіка? Так. Але його модифікували в інший тип операції, в такий, коли українські ЗС вишукують способи завдати великих втрат російським ЗС, що вони і роблять ефективно щодня. Деякі українські з’єднання, це також слід враховувати, кращі в цьому, інші - ні.– Ви, власне, частково відповіли на моє наступне запитання, але все ж таки, яких саме видів озброєнь Україні зараз критично не вистачає? Якщо я правильно вас зрозуміла, то це в першу чергу боєприпаси, потім спецтехніка для розмінування. А як щодо F-16 і далекобійних ракет?– Найбільше Україна потребує артилерії та артилерійських боєприпасів. Якщо в музиці є топ-чарт, десятка популярних пісень, то десятка тут – це артилерія та артилерійські боєприпаси. І це не зміниться до кінця цієї війни. Після артилерії та артилерійських боєприпасів Україна потребує багато важкого піхотного озброєння: мінометів, автоматичних гранатометів, великокаліберних кулеметів тощо. Зараз ми маємо ситуацію, коли НАТО, особливо США, нарешті постачає достатньо артилерійських боєприпасів. У той же час НАТО забув доставити достатню кількість мінометних боєприпасів. Тому зараз в Україні відчувається їхній дефіцит. Вибачте, але, маючи справу з НАТО, якщо вони роблять щось добре, водночас вони мають робити щось не так і забути про інші речі. Це про те, як мати справу з НАТО.Далі є велика проблема з БПЛА. По суті, як і на Заході, Міноборони України не бере участі в будь-яких програмах із БПЛА, нічого не фінансує. У вас є Міністерство цифрової трансформації, яке має "Армію дронів". Але бракує справді великого виробництва, масових інвестицій. Те саме на Заході. Є величезні БПЛА, дрони, як авіалайнери. Але скільки їх купують? Кілька десятків, до сотні.Це погано. Політики роблять те, що їм кажуть робити їхні спонсори - люди з дійсно великими грошима. І ці люди в першу чергу цікавляться галузями важкої промисловості, які виготовляють літаки, танки та артилерію. Тож, відповідно, Україна отримує або нові артилерійські знаряддя, такі як гаубиці М777, або старі артилерійські знаряддя, вилучені з інших частин або з резерву. Але для більшості сучасних артилерійських знарядь – це нова артилерія, тому що це заробіток для великих компаній.F-16 не є привабливими, бо більше не виробляються. Чи, якщо б вони вироблялися зараз чи згодом, то вони б знадобилися комусь іншому. Бо важка промисловість хоче заробити. І з артилерійськими снарядами те саме. Промисловість каже: добре, але, знаєте, якщо вам треба так багато артилерійських снарядів, ви маєте заплатити трохи більше і профінансувати створення нового виробничого об’єкта, а також виробництво протягом наступних 5 років; і не забувайте, що ви також повинні фінансувати виробництво вибухових речовин-наповнювачів для снарядів. І ця проблема не зникне завтра.– Повернімося до F-16. Хочу додати тут один важливий момент. Я була здивована статтею дуже відомих американських військових експертів в The Economist, де вони стверджують, що насправді F-16 не стануть Україні в нагоді на цьому етапі контрнаступу, бо Росія має великий парк винищувачів і потужну ППО.– Ну, така аргументація насправді безглузда. Проблема не стільки в чисельності російських ВПС, їхній кількості літаків, а в тому, що ці літаки погано озброєні. А це стосується більшості російських літаків, їх легко збити. Тому головну загрозу становлять Су-35 і МіГ-31, а це загалом 200 літаків, які не можуть бути в повітрі одночасно, лише близько 20. Тож фактично ви боретеся з 20 літаками, за чотири години з 20 іншими й так далі. Так що з цієї точки зору, так, це правда, F-16 не дуже придатний для боротьби з такими літаками. Чому? Бо він надто повільний. Двигун має певну максимальну швидкість. Він не може летіти швидше. МіГ-31 і Су-35 набагато швидші зау F-16. Це означає, що F-16 не багато шансів ефективно з ними боротися. Це перша проблема. Друга проблема: головна зброя, яку F-16 може розгорнути проти МіГ-31 і Су-35, має меншу дальність, ніж Р-37, яка є основною російською ракетою "повітря-повітря" великої дальності.Є ще й третя проблема. У ВПС США та європейській частині НАТО F-16 є літаком загального призначення. Тому у нього немає такої зброї, як Storm Shadow. Вони не сумісні. Звичайно, можна зробити їх сумісними, але це також про гроші. До того ж, американці не дуже в захваті від того, що європейці візьмуть на озброєння якусь європейську зброю, щоб сумістити її з F-16. Отже, маєте ще одну проблему – зброя. ВПС США мають подібну зброю, але трохи малої дальності, як-от JASSM (крилата ракета повітряного базування з низьким рівнем виявлення – ред.), яка є невидимою зброєю з GPS-наведенням. Але проблема в тому, що вони не хочуть, щоб це було використано проти Росії. Вони побоюються, що Україна може застосувати цю зброю проти цілей всередині Росії. Тому Україна цього не отримає.Потім маємо індустрію, яка каже, чому ми будемо поставляти всі F-16 в Україну? Давайте ми їм поставимо щось нове, щоб наш платник податків міг заплатити нам, промисловцю в США, щоб я міг поставляти літаки в Україну. Політики та Пентагон кажуть "ні", бо F-35 - це супер-секретний літак, який не можна надавати Україні. Тому цього не буде. Теоретично Франція могла б тоді сказати: добре, слухайте, давайте поставимо Україні Rafale F3 або F4.- Або Швеція…- Секундочку. Це третій варіант. Це не так просто. Але президент Макрон… У західному світі немає політика з гіршою зовнішньою політикою, ніж Макрон. Всі найгірші, найбільш ідіотські ідеї, які тільки можливі, зосереджені в його руках. Він багато говорить, робить себе важливим, але, по суті, за 18 місяців цієї війни єдине корисне, що він зробив, це надав гаубиці Caesar, якісь снаряди й…- Легкі танки та ракети SCALP. - Вони занадто легкі. Для України ці танки недоцільні. Вони не мають важкого озброєння. Ні, щоб відправити в Україну танки Leclerc (основний французький бойовий танк третього покоління – ред.). Добре, другий хороший жест – надання ракет SCALP, які є французькою версією Storm Shadow. Так, британці роблять все, що можуть, але вони роззброїлися до такого рівня, що їм нема чого надати. Тому вони зараз капітально ремонтують і відновлюють 200 старих бронемашин і 200 танків, яким по 40-50 років, щоб відправити в Україну.Шольц каже: жодної зброї, цього немає, жодної німецької зброї проти Росії, Друга світова війна. І, щоб ви знали, у Другій світовій війні було так, що коли Німеччина напала на СРСР, України в СРСР не було. З німецької точки зору була лише Росія. І всі бої у Другій світовій війні на східному фронті велися в Росії, а не в Україні. Нікого не хвилює, щоб там була Україна, розумієте. Україна фактично була полем битви номер один у Другій світовій війні. Але такі люди, як Шольц, не приходять до цієї ідеї. Для них СРСР – це Росія, але не Україна. Вибачте, це абсолютний абсурд. Бо українці знають, що відбувалося в Україні під час Другої світової війни. Навіть росіяни не постраждали так сильно, як українці. Але, ні, європейці знають краще.- Думаю, ми тут зможемо змінити думку німців...– Це триватиме вічність, принаймні наступні 40-50 років. І ви б мали їх навчити, що те, що вони зробили, те, що Вермахт, Ваффен-СС і СС зробили в Україні під час Другої світової війни, було ще одним Голокостом. Але це потребує багато часу, грошей і зусиль, поки в Німеччині не усвідомлять, що вони зробили в Україні, і що поле битви східного фронту було насправді в Україні. В будь-якому випадку, Шольц каже: добре, жодної німецької зброї, але ми дамо вам багато грошей, без проблем, і трохи Leopards (в понеділок, 7 серпня, зявилася інформація, що Бундестаг начебто схвалив передачу Україні далекобійних ракет Taurus – ред.). Отже, це не лише військовий аспект. Тут багато політики, особистих інтересів, особливо комерційних.– Щодо проблем російської армії на полі бою зараз. Чи дійсно Росія вичерпала свої резерви? Путін може оголосити ще "одну" велику хвилю мобілізації? Чи вони зараз продовжують набирати людей у свої приватні компанії, наприклад, в африканських країнах чи Білорусі?- Основна проблема ЗС РФ в тому, що вони не можуть "перетравити" більше 15-20 тис. нових "мобіків" на місяць, забезпечити їх уніформою, озброєнням, об’єднати в підрозділи, провести хоча б базову підготовку протягом трьох-чотирьох тижнів і потім відправити на передову. Путін може оголосити загальну мобілізацію, мобілізацію Марса, мобілізацію Юпітера. Але проблема в тому, що це не більше 15-20 тис. нових мобілізованих на місяць. Наприклад за перших 5 місяців цього року було максимум 100 тис. Що, в свою чергу, означає, що вбиваючи понад 15-20 тис. російських військових на місяць, Україна перемагатиме. А зараз так триває вже десь три місяці.На від Запоріжжя та Херсона російські війська дуже далеко від Росії. Ланцюжки поставок через Керченський міст, потім Чонгар, Генічеськ, Мелітополь і до Токмака. Це дуже довгий шлях, і минає не менше доби, поки потяг із запасами боєприпасів та іншим досягає своїх позицій. Навіть довше, тому що цей потяг треба розвантажувати, бо росіяни роблять все вручну. Тому Україна вирішила наступати на цьому південному напрямку. Але якщо поглянути на російські війська на сході, там їх багато, десь 200 тис., бо вони поруч із Росією. Й тому, що ця частина України добре сполучена з російською залізницею. Тому для росіян не буде проблем утримувати велику кількість військ у Луганську та Донецьку. Але у російських військ біля Запоріжжя та Херсона великі проблеми. Тим більше зараз, коли Україна завдала ударів по всім трьом основним мостам. Усі основні шляхи постачання до південного Херсону та Запоріжжя для росіян перекриті.Єдиний спосіб, яким вони зараз можуть забезпечувати постачання своїм військам у цій частині України, — це через порт Бердянськ на Азовському морі, а потім ще й вантажівками підвозити. А в російській армії традиційно дуже мало військових вантажівок, які можуть перевозити 40 тонн одразу. Тож це велика проблема для Росії, і це означає, що протягом наступного тижня або близько того у них буде брак постачань. Це так само, як минулого року було з Антонівським мостом у Херсоні. Чим більше ви їх відсікаєте, тим краще для України. А українські сухопутні війська тим часом продовжують розміновувати мінні поля, розчищати смуги, провокувати російські контратаки та вбивати їх. В якийсь момент це закінчиться, як під Києвом, Черніговом, у Сумах наприкінці березня минулого року. Закінчиться, як у Херсоні в жовтні-листопаді минулого року. "Раптом" росіяни відійдуть, бо не зможуть забезпечити свої війська постачанням. Більше того, вони втратять стільки військ, що не зможуть компенсувати втрати.- Вони будуть у пастці.– Не в пастці, але вони втратять здатність протистояти українським атакам. І якраз у цей момент вони відійдуть. Вони зробили так лише під Києвом, Черніговом, у Сумах і Херсоні, а й біля Лиману торік була схожа ситуація. Тоді українці оточили їх з трьох сторін. Вони чинили опір і протрималися майже місяць. Але коли зрозуміли, що їх відрізали, вони відступили. І те ж саме станеться в цьому випадку, принаймні я на це сподіваюся.– Який ваш прогноз і аналіз на найближчі місяці? Не є сюрпризом, що Путін готується до довгої війни на виснаження. І останні закони, ухвалені Держдумою РФ, також свідчать, що Путін готується до великої мобілізації. Що це означає для нас? Що росіяни будуть робити на полі бою в найближчі місяці?– Я не роблю жодних прогнозів. Але я можу сказати наступне. Очевидно, що Путін вживає заходів, які гарантують продовження війни принаймні до листопада наступного року, коли будуть президентські вибори в США. Для нього ці вибори – це як діяти або померти. Чому? Бо його ФСБ має активи в США, тобто агента на ім’я Дональд Трамп, і це ще з 1990-х років. Тож це, скажімо так, рятувальна шлюпка Путіна. Знаєте, коли ви на кораблі в аварійній ситуації, ви стрибаєте в рятувальний човен і виживаєте. Корабель тоне, але ви виживаєте. Так от, Дональд Трамп – це його рятувальний човен. Тож він сподівається, що якимось чином Трамп може стати президентом.– Переможе на цих виборах.- Так, знову переможе. І тоді він (Трамп – ред.) може знищити НАТО зсередини, перестати підтримувати Україну чи щось ще. Зараз це його (Путіна – ред.) надія. Ми не знаємо, як це буде, що буде під час виборів, що може зробити кібер-армія Путіна, які операції вона може проводити проти демократів чи конкретно їхніх кандидатів, які операції. Це проблема номер один. Тому я б не став вважати напевно, що Байдена переоберуть. Ніхто не знає, це станеться чи ні. Крім того, дається в знаки його вік, він і сам це знає, тому ніхто не може бути впевненим, що в цьому плані станеться. Але це пункт номер один для Путіна, поки є надія, що хтось інший може бути переобраний або обраний в США; хтось, хто має більше розуміння російської політики чи російських інтересів. Тому Путін збирається продовжувати робити все можливе, щоб відкласти це (продовжити війну – ред.) до листопада наступного року.

Це означає, що він збирається продовжувати мобілізацію цих 15-20 тис. "мобіків" на місяць, віддавати їм всю стару зброю радянських часів і посилати їх на смерть по 500-600 на день. Йому плювати, бо, з іншого боку, поки триває війна, він знає, що має широку підтримку серед росіян. У вас є люди в Москві, у вас є люди в Санкт-Петербурзі, і якщо вони багаті, їм не все одно. А є інші 140 млн, яким все одно. І поки він має цю підтримку, його найближче оточення є лояльним, Шойгу та Герасимов, які є некомпетентними й корумпованими, але вони забезпечують лояльність ЗС. А Путіну байдуже. Йому цього й треба, бо він залишається при владі. Все добре. Люди люблять його. Принаймні, він може представити себе таким на телебаченні. Він може виходити на стадіони з проплаченою публікою. Без проблем. Ось я тут, я чудовий президент і великий стратег, створюю проблеми Заходу в Африці, в Азії, в Нікарагуа, Венесуелі, скрізь. Ось як це працює для нього. Ось що для нього важливо.Отже, з одного боку поля бою Україна не має іншої опції, лише продовжувати воювати так, як зараз. А це означає продовжувати перемелювати російські ЗС, знищувати їх підрозділ за підрозділом терпляче, обережно, щоб уникнути власних непотрібних втрат. Нікого не підганяйте, не поспішайте, ви знаєте, що робите. Чим більше часу мине, тим кращою стане українська армія, тим більше вона навчиться вбивати багато росіян одночасно. І, на жаль, у війні переможцем зазвичай є та сторона, яка вбиває набагато більше ворогів. Це єдиний шлях вперед. Зараз українські ЗС вбивають росіян приблизно 10-12 до 1, можливо, навіть більше. Тобто на кожну українську втрату, вбитого чи пораненого, припадає 12-15 російських втрат. І більшість з них гинуть у випадку Росії, тому що російські ЗС не мають належного медичного забезпечення своїх військ.- А як щодо Китаю? Заперечувати, що Китай допомагає Росії, абсурдно. Є факти. Проте деякі західні країни продовжують заявляти, що не все так однозначно, й Китай не бере безпосередньої участі в цій війні.– Китай уважно стежить за тим, що відбувається. Китай намагається сидіти на двох стільцях. З одного боку, політично, він цілковито антизахідний, не хоче підтримувати Захід та Україну. Тож, як би часто ви не чули від посла чи міністра закордонних справ Китаю, що вони підтримують територіальну цілісність і суверенітет України, забудьте про це. Китай проти України, Китай проти Заходу, Китай проти будь-якої демократії. Китай прокитайський, перш за все. З іншого боку, Китай не може вижити, не експортуючи свою продукцію на Захід, а це означає, що, якщо Пекін надто сильно розлютить Захід, Захід перестане імпортувати все з Китаю, й потім у Пекіна будуть великі проблеми. Тому вони мають збалансувати свої дії, бути обережними, підтримуючи Путіна, але не надто сильно, одночасно експортуючи на Захід якомога більше. — І про Чорне море. Те, що ми зараз бачимо, - це справжня блокада з боку Росії. Але НАТО під керівництвом США не робить нічого, щоб забезпечити свободу судноплавства навіть для чорноморських країн НАТО. Отже, що ми можемо зробити, щоб деблокувати Чорне море? Бо Україна не має власного флоту на відміну від Туреччини та інших країн НАТО.– Це результат західних подвійних стандартів. Захід, особливо США, завжди дуже зацікавлені й негайно хочуть гарантувати свободу судноплавства у всіх морях, коли це буде в їхніх інтересах. Наприклад із Лівією, Іраком, Іраном. Але, якщо це велика Росія, ой, треба бути обережним, щоб не обпекти пальці. США, як військово-морська нація, як нація, яка наполягає на свободі судноплавства, повинні першими відправити свої військові кораблі в Чорне море і сказати: гаразд, буде прохід усіх кораблів принаймні до порту Рені на Дунаї, ми маємо гарантувати прохід кораблів через румунські територіальні води, й ніхто не має наважуватися на когось там нападати. Але ви нічого цього не чуєте з боку США.Те саме стосується НАТО, який сильно залежить від свободи судноплавства та дуже наполегливо демонструє захист свободи судноплавства в Південно-Китайському морі. Очевидно, що зараз Китай нічого не робитиме, бо чекає, що буде в Україні. Якщо Захід візьме гору в Україні, то Китай засвоїть урок і скаже: гаразд, ми не будемо створювати багато проблем із Тайванем, нехай буде так, як є, хтось після нас має вирішити цю проблему. Але якщо Путін переможе в Україні, то наступного дня Китай буде на Тайвані. Що тоді зробить НАТО в Південно-Китайському морі? Навіть НАТО не може сказати. Вони надсилають кораблі, як це було ще два роки тому, і вони збираються продемонструвати свободу судноплавства, морську могутність тощо. Але зараз, коли є вирішальний інтерес протидіяти росіянам, надіслати їм чіткий сигнал, показуючи, що вони не можуть загрожувати будь-якому виду міжнародного судноплавства, руху, наприклад, до румунських територіальних вод до Рені.

Нічого цього не відбувається. Панує тиша. Всі мовчать. Коли Путін або Медведєв говорить про ядерну енергію, усі на Заході кажуть, що дуже засмучені. Це трагедія західної політики. Ніхто не наважується діяти, реагувати на меседжі Путіна. Вони дають Путіну робити все, що йому подобається, принаймні на телебаченні, а в Росії це дуже важливо. З іншого боку, тут теж є подвійна гра. Наприклад, перше судно, яке прийшло до порту Рені, було ізраїльським. Яка випадковість… Половина найкращих друзів Нетаньяху були росіянами-друзями Путіна з ізраїльськими паспортами. Звичайно, росіяни не збираються відкривати по них вогонь. Другим було грецьке судно. Третім – турецьке. Вони члени НАТО. Зрештою, ви знаєте, це просто великі ігри та багато бла-бла. А за два тижні Путін зробить так, щоб про всю цю справу забули. Це те, що ми вже бачили в Сирії. У лютому 2016 року Путін сказав: ви виграли війну, можете повертатися додому. Потім у 2017 році знову: російські солдати, ви герої, ви виграли війну, війна закінчилася, можете йти додому. Але вони все ще воюють і гинуть у Сирії. Путін розраховує на те, що у російської громадськості пам'ять риби, яка забуде те, що сталося п'ять хвилин тому. І тому, як і в цьому випадку, вони кричать, що збираються топити будь-яке судно, яке намагатиметься дістатися українських портів. Через п'ять хвилин це вже інша версія історії. І в цьому випадку буде так само.