ТСН – 25 років: як створюється магія телевізійних новин

Перший ефір 1997-го провела ведуча Алла Мазур, як і рівно через 25 років.

"25 років - ТСН! Знаєте, кажу 25 років, і не вкладається в голові - що ця дата і про мене також. Бо було так цікаво, що схоже на мить. Ми спробували відновити, як виходили в ефір 1 січня 97 року. Закулісся я згадувала по крихтах. Банер тоді був високою технологією - ми просто роздрукували початковий кадр заставки, і саме з таким тлом працювали перші тижні. Стіл і телефон стаціонарний (ми довго шукали схожий). І саме зелений, який був тоді для зв'язку студії та апаратної. Ну, а ось ця деталь - вже точно унікальна! Той самий жакет, в якому і з'явилась я в першому випуску ТСН. Він встиг побувати навіть музейним експонатом", - розповіла в студії Алла Мазур.

Постійно оновлюється, удосконалюється студія ТСН. Зараз навіть підлога крутиться. І загалом стільки можливостей, що може мінятися просто на очах.

"Тут може піти сніг. Ми можемо для вас виростити ялинки, прикрасити їх, запросити до студії оленів Санти, створити святковий настрій і навіть отримати подарунки! 25 років тому про таке ми навіть не мріяли і не уявляли. А нині наші молоді журналісти - покоління, яке народилося, коли вже був Інтернет і мобільний зв'язок, дивуються лише тому, як ми могли без усього цього працювати! Як могли робити новини? Отже з чого ми починали? Наша Олена Гущик - майже ровесниця ТСН - розпитала тих, хто працює тут від першого дня", - зазначила Алла Мазур.

СТАРОЖИЛИ

25 років тому Інтернет не був доступний масово українцям. Він був, але соцмереж не було, сайтів не було. Шукати героїв і домовлятися за знімання, якщо додзвонитеся, хіба через стаціонарний телефон, згадує журналіст Олександр Загородний. А от що там із журналістом на зніманні, і чи встигне він привезти сюжет на випуск - на те були рація у водія, таксофон або пейджер.

"Повідомлення відправити було неможливо. Ти міг його прочитати. Зима – січень місяць. Вечір, мороз підтискає за 20. Дивлюся: "Передзвони". Віка – наш адміністратор. З сьомого поверху збіг. Мороз, холодно – добігаю за кілометр до таксофону. А Віка сміється й каже: "Загородний, у тебе завтра немає знімань!", - згадує журналіст.

На початку 2000-х у журналістів з'явилися мобільні телефони, а замість касет - картки.

Камери, які були в ТСН у 97-му - на той момент були чи не найсучасніші на українському телебаченні, згадує оператор Іван Павлович. Нині - вони вже експонати "Музею новин". Камера з акумулятором важила до 12 кг, а ще штатив до 10 кг. У сумці – додатковий акумулятор.

Нині начитка сюжетів відбувається завдяки комп'ютерній техніці та різним програмам, де можна змонтувати що завгодно. Колись такої можливості не було. Лінійний монтаж - начитуєш з першого разу, чекаєш, поки приклеять шматок інтерв'ю, і тільки тоді продовжуєш читати.

"Ти касету змонтував і якщо це просто зараз в ефірі – треба донести, а донести - це три коридори, сходи. Мінімум метрів 100 бігали", - згадує режисер монтажу ТСН від 1997 року Олег Байда.

Бачити події в прямому ефірі - на початку 2000-х у ТСН з'явилися ПТС - пересувні телевізійні станції. Зараз ПТС ТСН можна зустріти чи не в кожному регіоні України. Вони незмінно виїжджають на найгучніші події країни, а цього літа разом зі спецпроєктом ТСН подорожували всією Україною.

А що було до ПТС? Перегін відео - дороге задоволення - через кабель, який замовляли заздалегідь на телевежі. Навіть з регіонів на касетах сюжети передавали потягом.

Зараз, аби вийти у прямий ефір, немає необхідності бігти до телевежі, довго шукати місце для великих машин ПТС, ба більше - навіть невеликий ранець з Інтернетом в оператора уже витісняє телефон. На мобільнику - і камера, і диктофон, і нотатник, де писати сюжети, і навіть програми монтажу. Але ж ТСН - це не тільки про технології.

Більше подробиць дивіться на відео.