На це інтерв'ю я приїхала хвилин на 15 раніше, щоб вже точно не запізнитися. З Київськими заторами ніколи не знаєш скільки часу піде на дорогу. А дівчина, з якою я домовилася про розмову точно не чекатиме: надто вже багато в неї справ! Рівно у призначений час двері в кафе відчинилися і туди фактично забігла Анастасія Кошман, відома телеведуча, журналістка, а від недавна ще й професійний косметолог! На секунду мені здалося, що навіть світла в кафе стало більше. А може так воно і було…

• Дивлюся на твої соц.мережі і не уявляю, як ти все встигаєш: знімаєш фільми, теле-проекти, сьогодні ти в Амстердамі «чистиш труби» (проект «Заробітчани», Новий канал), завтра вже знімаєш Fashion week у Нью-йорку для свого блогу. А ще косметологія, танці, англійська, йога і при всьому цьому тобі ще й вдається приголомшливо виглядати… Як ти з усім цим справляєшся? Це якийсь особливий талант, супер-сила?

Цікаве питання. Я ніколи не думала над цим, але в тревел-шоу, в якому я зараз працюю в заставці сказано «Це Настя, дівчина-батарейка і вона думає, що в неї є супер-сила». Я тільки зараз склала цей «пазл». Але я справді не знаю звідки я беру це все. Мені просто на стільки цікаво жити! І в одночас на стільки НЕ цікаво сидіти «на попі рівно». Мені дуже хочеться розвиватися і я завжди знаходжу можливості.

• Ти завжди такою була, чи це «вмикнулося» в якийсь момент?

Я думаю, що це було від народження, але я його розвинула. Тому що я пішла в журналістику не маючи жодних зв’язків: моя мама - бухгалтер, тато – водій. І мені казали, що мені буде дуже важко і я не зможу потрапити на телебачення. Але у мене вийшло, більше того, бажання довести всім, що я можу, з’явилося ще при вступі в університет.  

• Ти сказала, що «розвинула» в собі цей талант мультизадачності. А як це зробити? Я впевнена, багато людей хотіли б це зробити, але не знають як.

Зараз такий час, що саморозвиток – це найголовніше. У мене це почалося тоді, коли я відвідала свій перший тренінг особистісного росту. Це було заради цікавості. Але це стало таким «чарівним пинком» після якого я почала, як моторчик, розвиватися, працювати, знаходити свою мотивацію, знаходити нові інтереси. І це те, що я раджу пройти всім і кожному. Треба, звісно, пошукати якісь хороші тренінги. Але це справді працює, мотивує і дає результат.

• Ти також знімалася у проекті «Таємний агент», де треба було взагалі перевтілюватися у різні професії і реально працювати під прикриттям. Цього навчають журналістів? Чи це теж частинка твоєї мульти-задачної супер-сили?

Цьому точно ніхто не вчить. Проект насправді дуже складний. В «Таємному агенті» я дійсно мала перевтілюватися і працювати і прибиральницею, і кондитером і продавцем на ринку. І навіть в «Абзаці» так само треба було інколи бути «безхатченком», інколи ще кимось. Більше того я все життя була впевнена, що я ніколи не мала ніякого акторського хисту. І я досі впевнена, що я його не маю.  

• А як же тоді тобі вдається справлятися? Може говориш собі якісь фрази?

Я просто намагаюся уявити себе цією людиною і починаю відчувати себе так. Наприклад, коли я йшла влаштовуватися прибиральницею, то я мусила придумати собі легенду, чому я це роблю. Адже приходить на таку роботу така плюс-мінус приваблива, розумна дівчина, чому йти прибиральницею? Я собі придумала легенду в яку вірили роботодавці. Я казала, що я закохалася, кинула навчання, переїхала в Київ, а мене покинув хлопець і зараз треба починати життя спочатку. І я вступила на факультет готельно-ресторанний бізнес і вирішила одразу здобувати досвід. І я просто щиро в це вірила. На певний час переставала бути Настьою, а вірила, що я прибиральниця і мене кинув хлопець. І так само з «безхатченком». Це був дуже цікавий досвід. Коли ти на певний час стаєш тим, ким ти ніколи не був. І мені в той момент було так некомфортно, після цього я зрозуміла, що опинитися на вулиці – це останнє, чого б я хотіла. І я щиро не розумію людей, які кажуть, що це стиль життя. І якщо безхатченків забирати в нормальні умови, вони потім всеодно повернуться на вулиці. Мені було на стільки некомфортно… Я сиділа на підлозі, я була брудна, на мене не звертали люди уваги. І це те, що дозволило мені зануритися в цей образ швидше.  

• Я знаю, що ти ще і в гарячих точках працювала. Не типово дівоча робота. Тобто доводиться і якісь чоловічі якості проявляти. На скільки в тендітній дівчині, як ти, все це поєднується?

Я дуже сильно туди хотіла, хотіла відчувати, що я роблю щось корисне, важливі для моєї держави матеріали, знімати, підтримувати бійців, як можу. Тому що на фронт я не могла піти, але могла бути там поруч з ними, в зоні АТО. І мені інколи здавалося, що я на стільки не корисна в редакції, коли я сиджу і роблю сюжети про гарячу воду, коли йде війна… Я поїхала туди і мені не було страшно до одного моменту. Я думала, що якщо мені написано померти там, то так і має бути. А потім один з бійців сказав, я можу не обов’язково померти, а, наприклад, стати калікою. І тоді вперше мені стало страшно. Що я в 25-26 років можу лишитися без ніг… Але в екстримальних ситуаціях включається якийсь моторчик. Насправді, ті хлопці там, вони теж звичайні молоді люди. І коли я приїжджала, вони так раді були мене бачити. Вже одразу один ніс квіточку, другий заварював розчинну каву, бо іншої там не було. Мені здається, коли до них приїжджає чоловік, то вони спілкуються на серйозні чоловічі теми, а коли я до них приїжджала, ми спілкувалися на інші теми: про відчуття, про те, чому вони там знаходяться. Мені вдавалося їх відкрити з іншої сторони І досі з багатьма з них ми спілкуємося. Вони дзвонять, вітають з днем народження і це завжди дуже приємно. А ще одна важлива причина, чому я туди їздила. Одна ситуація мене дуже розчулила: вийшов один з моїх сюжетів із зони АТО. І мені у Фейсбук написала жінка: «Здравствуйте, Настенька. Спасибо вам за вашу работу. Благодаря вам я увидела, что мой сын жив и здоров.»  

• На телебаченні, мабуть, взагалі треба бути таким багатозадачним «солдатом»? І писати, і знімати і монтувати…

Це правда…  

• Як ти думаєш, в сучасному світі «багатозадачність» - це корисний талант? Адже є частина людей, які кажуть, що найефективніше мати якраз вузьку спеціалізацію, нішу і на ній фокусуватися. І лише так можна стати класним спеціалістом. Що ти про це думаєш?

Раніше, коли я працювала на інших телеканалах, де було дуже чітке розмежування ролей: один пише сценарій, другий їде знімати, третій монтує, четвертий начинує. Кожен займався своїм, але це було не дуже добре для кінцевого результату, адже всі ці люди не докінця розуміли про що власне матеріал. Вони просто виконували механічно свою роботу. На разі журналістика взагалі вона переформатовується і все більше цінуються люди, які можуть робити все. Хто може і написати, і поїхати зняти, і має бачення режисера в тому числі. Який знає, які питання треба ставити.  

• Але в мульти-задачності ти вже вийшла далеко за межі телебачення. Нещодавно, я знаю, що ти отримала диплом косметолога і навіть ведеш повноцінний прийом відвідувачів. Як так вийшло, що ти зайнялася ще й цим і навіщо?

Це просто захоплення, яке я дуже сильно люблю. Є робота, яку я дуже люблю. Я там багато чому навчилася, але це не єдине чим я живу. Є хоббі, є захоплення, чим я цікавлюся. Я дуже люблю косметику і догляд за собою. І одного дня я подумала: якщо я так сильно це люблю, то чому би мені не поцікавитися цим в плані навчання. Я знайшла курси і виявилося, за 2 місяці я можу отримати диплом косметолога.

• Ти б радила іншим людям мати в арсеналі декілька професій одночасно?

Звісно! Так не нудно жити. (сміється) Ти можеш отримати одну професію і розвиватися в ній. Але, мені здається, рано чи пізно ти прийдеш до якоїсь певної межі, коли ти будеш супер-крутий і щоб рости далі, тобі доведеться виходити за рамки цієї планети… При найкращому розкладі ти станеш найкрутішим спеціалістом в країні і це твоя межа і треба за неї виходити. Або за межі країни або шукати в чому ще розвиватися. Навіть якщо ти керівник, завжди корисно розвиватися ще і в якійсь творчій сфері. Тому що коли ти в процес керування підключає творчість, ти відкриваєш для себе інший горизонт. І навпаки, коли творчі люди організовують себе і вивчають якісь серйозні дисципліни, то це однозначно йде їм на користь, організовує їх.  

• А тепер дуже важливе питання, яке, я впевнена, виникло у всіх, хто сюди дочитав. Де взяти гроші і час на усе це?

Коли дуже сильно хочеться, все можна знайти. Як на мене найскладніше – це таки знайти час. А гроші знайти на бажане – завжди найпростіше. Коли ти працюєш на телебаченні, ти працюєш 24\7. Інколи ти там ночуєш, інколи живеш на свята та вихідні. У ТБ немає вихідного. Ви дивитеся ефір і 8-го березня і у Новорічну ніч, а значить по той бік екрану працюють люди. Але при бажанні час знайти можна. Принаймні я знайшла. Коли я навчалася на косметолога, було дуже складно. Навчання відбувалося цілий день. З 9 до 18. І я просто приходила на 7 ранку на роботу, працювала до 10, потім йшла на навчання, потім поверталася на канал в 6 вечора і працювала до 10 або й до півночі.  

• Що важливіше на твою думку: талант чи впертість?

Я думаю, що важливо і те і те порівну. Є люди талановиті від природи, але якщо вони не будуть розвивати свій талант, то вони зливають його в помийну яму. І навпаки, є люди не дуже талановиті, але вони дуже стараються, то в них є всі можливості стати тими, ким вони хочуть. Як сказала одна моя подружка, талант є «від природи» і «від задниці». Якщо ти дуже будеш старатися, будеш сидіти і працювати ти обов’язково досягнеш свого.  

• Який твій найбільший талант?

Думаю, спілкуватися з людьми. Це мені дуже допомагає в журналістиці. Я раніше думала, що навіть брехати не вмію, але телебачення мене навчило…

• Цікава інформація…

Я зараз про ті ситуації, коли тобі треба розказати, що ти приїхала з Жмеринки, тебе покинув хлопець і тобі терміново треба влаштуватися прибиральницею…  

• Тобто головне мета?

Звісно. Моя мета зробити серйозне розслідування. Зробити відкриття, це місія. Тим більше на такі зйомки йдеш з прихованою камерою і в тебе немає шансу на другу спробу, а тим більше не можеш дозволити себе викрити, бо це загрожує твоїй безпеці! Але спілкуватися з людьми в мене завжди виходило. Я знаю, що я приїжджаю на інтерв’ю і вже за кілька хвилин людині комфортно зі мною розмовляти і в нас з’явився певний контакт.  

• А як це зробити? Можеш дати пораду?

Тут треба відчувати. Є люди, яким достатньо посміхнутися і вони до тебе прихильні. А є ті, кого це буде дратувати. Інколи треба бути стриманою, інколи зробити комплімент. Я взагалі дуже люблю гумор і часто цим користуюся. Мені це легко дається. Якщо, приїхавши я одразу пожартую, то потім навіть підступні питання легше сприймаються. Для журналіста, який працює на телебаченні, це надважлива супер-сила: вміння розкривати людей.

• Якби ти зустріла Настю Кошман десятирічної давності і у вас було лише 10 сукенд на розмову. Що б ти їй сказала?

Я б сказала, ні в якому випадку не сумнівайся в собі, у тебе все вийде. І ти талановитіша, ніж ти думаєш, просто вір у себе і сміливо іди вперед!На це інтерв'ю я приїхала хвилин на 15 раніше, щоб вже точно не запізнитися. З Київськими заторами ніколи не знаєш скільки часу піде на дорогу. А дівчина, з якою я домовилася про розмову точно не чекатиме: надто вже багато в неї справ! Рівно у призначений час двері в кафе відчинилися і туди фактично забігла Анастасія Кошман, відома телеведуча, журналістка, а від недавна ще й професійний косметолог! На секунду мені здалося, що навіть світла в кафе стало більше. А може так воно і було… Дивлюся на твої соц.мережі і не уявляю, як ти все встигаєш: знімаєш фільми, теле-проекти, сьогодні ти в Амстердамі «чистиш труби» (проект «Заробітчани», Новий канал), завтра вже знімаєш Fashion week у Нью-йорку для свого блогу. А ще косметологія, танці, англійська, йога і при всьому цьому тобі ще й вдається приголомшливо виглядати… Як ти з усім цим справляєшся? Це якийсь особливий талант, супер-сила? Цікаве питання. Я ніколи не думала над цим, але в тревел-шоу, в якому я зараз працюю в заставці сказано «Це Настя, дівчина-батарейка і вона думає, що в неї є супер-сила». Я тільки зараз склала цей «пазл». Але я справді не знаю звідки я беру це все. Мені просто на стільки цікаво жити! І в одночас на стільки НЕ цікаво сидіти «на попі рівно». Мені дуже хочеться розвиватися і я завжди знаходжу можливості. Ти завжди такою була, чи це «вмикнулося» в якийсь момент? Я думаю, що це було від народження, але я його розвинула. Тому що я пішла в журналістику не маючи жодних зв’язків: моя мама - бухгалтер, тато – водій. І мені казали, що мені буде дуже важко і я не зможу потрапити на телебачення. Але у мене вийшло, більше того, бажання довести всім, що я можу, з’явилося ще при вступі в університет.   Ти сказала, що «розвинула» в собі цей талант мультизадачності. А як це зробити? Я впевнена, багато людей хотіли б це зробити, але не знають як. Зараз такий час, що саморозвиток – це найголовніше. У мене це почалося тоді, коли я відвідала свій перший тренінг особистісного росту. Це було заради цікавості. Але це стало таким «чарівним пинком» після якого я почала, як моторчик, розвиватися, працювати, знаходити свою мотивацію, знаходити нові інтереси. І це те, що я раджу пройти всім і кожному. Треба, звісно, пошукати якісь хороші тренінги. Але це справді працює, мотивує і дає результат. Ти також знімалася у проекті «Таємний агент», де треба було взагалі перевтілюватися у різні професії і реально працювати під прикриттям. Цього навчають журналістів? Чи це теж частинка твоєї мульти-задачної супер-сили? Цьому точно ніхто не вчить. Проект насправді дуже складний. В «Таємному агенті» я дійсно мала перевтілюватися і працювати і прибиральницею, і кондитером і продавцем на ринку. І навіть в «Абзаці» так само треба було інколи бути «безхатченком», інколи ще кимось. Більше того я все життя була впевнена, що я ніколи не мала ніякого акторського хисту. І я досі впевнена, що я його не маю.   А як же тоді тобі вдається справлятися? Може говориш собі якісь фрази? Я просто намагаюся уявити себе цією людиною і починаю відчувати себе так. Наприклад, коли я йшла влаштовуватися прибиральницею, то я мусила придумати собі легенду, чому я це роблю. Адже приходить на таку роботу така плюс-мінус приваблива, розумна дівчина, чому йти прибиральницею? Я собі придумала легенду в яку вірили роботодавці. Я казала, що я закохалася, кинула навчання, переїхала в Київ, а мене покинув хлопець і зараз треба починати життя спочатку. І я вступила на факультет готельно-ресторанний бізнес і вирішила одразу здобувати досвід. І я просто щиро в це вірила. На певний час переставала бути Настьою, а вірила, що я прибиральниця і мене кинув хлопець. І так само з «безхатченком». Це був дуже цікавий досвід. Коли ти на певний час стаєш тим, ким ти ніколи не був. І мені в той момент було так некомфортно, після цього я зрозуміла, що опинитися на вулиці – це останнє, чого б я хотіла. І я щиро не розумію людей, які кажуть, що це стиль життя. І якщо безхатченків забирати в нормальні умови, вони потім всеодно повернуться на вулиці. Мені було на стільки некомфортно… Я сиділа на підлозі, я була брудна, на мене не звертали люди уваги. І це те, що дозволило мені зануритися в цей образ швидше.   Я знаю, що ти ще і в гарячих точках працювала. Не типово дівоча робота. Тобто доводиться і якісь чоловічі якості проявляти. На скільки в тендітній дівчині, як ти, все це поєднується? Я дуже сильно туди хотіла, хотіла відчувати, що я роблю щось корисне, важливі для моєї держави матеріали, знімати, підтримувати бійців, як можу. Тому що на фронт я не могла піти, але могла бути там поруч з ними, в зоні АТО. І мені інколи здавалося, що я на стільки не корисна в редакції, коли я сиджу і роблю сюжети про гарячу воду, коли йде війна… Я поїхала туди і мені не було страшно до одного моменту. Я думала, що якщо мені написано померти там, то так і має бути. А потім один з бійців сказав, я можу не обов’язково померти, а, наприклад, стати калікою. І тоді вперше мені стало страшно. Що я в 25-26 років можу лишитися без ніг… Але в екстримальних ситуаціях включається якийсь моторчик. Насправді, ті хлопці там, вони теж звичайні молоді люди. І коли я приїжджала, вони так раді були мене бачити. Вже одразу один ніс квіточку, другий заварював розчинну каву, бо іншої там не було. Мені здається, коли до них приїжджає чоловік, то вони спілкуються на серйозні чоловічі теми, а коли я до них приїжджала, ми спілкувалися на інші теми: про відчуття, про те, чому вони там знаходяться. Мені вдавалося їх відкрити з іншої сторони І досі з багатьма з них ми спілкуємося. Вони дзвонять, вітають з днем народження і це завжди дуже приємно. А ще одна важлива причина, чому я туди їздила. Одна ситуація мене дуже розчулила: вийшов один з моїх сюжетів із зони АТО. І мені у Фейсбук написала жінка: «Здравствуйте, Настенька. Спасибо вам за вашу работу. Благодаря вам я увидела, что мой сын жив и здоров.»   На телебаченні, мабуть, взагалі треба бути таким багатозадачним «солдатом»? І писати, і знімати і монтувати… Це правда…   Як ти думаєш, в сучасному світі «багатозадачність» - це корисний талант? Адже є частина людей, які кажуть, що найефективніше мати якраз вузьку спеціалізацію, нішу і на ній фокусуватися. І лише так можна стати класним спеціалістом. Що ти про це думаєш? Раніше, коли я працювала на інших телеканалах, де було дуже чітке розмежування ролей: один пише сценарій, другий їде знімати, третій монтує, четвертий начинує. Кожен займався своїм, але це було не дуже добре для кінцевого результату, адже всі ці люди не докінця розуміли про що власне матеріал. Вони просто виконували механічно свою роботу. На разі журналістика взагалі вона переформатовується і все більше цінуються люди, які можуть робити все. Хто може і написати, і поїхати зняти, і має бачення режисера в тому числі. Який знає, які питання треба ставити.   Але в мульти-задачності ти вже вийшла далеко за межі телебачення. Нещодавно, я знаю, що ти отримала диплом косметолога і навіть ведеш повноцінний прийом відвідувачів. Як так вийшло, що ти зайнялася ще й цим і навіщо? Це просто захоплення, яке я дуже сильно люблю. Є робота, яку я дуже люблю. Я там багато чому навчилася, але це не єдине чим я живу. Є хоббі, є захоплення, чим я цікавлюся. Я дуже люблю косметику і догляд за собою. І одного дня я подумала: якщо я так сильно це люблю, то чому би мені не поцікавитися цим в плані навчання. Я знайшла курси і виявилося, за 2 місяці я можу отримати диплом косметолога. Ти б радила іншим людям мати в арсеналі декілька професій одночасно? Звісно! Так не нудно жити. (сміється) Ти можеш отримати одну професію і розвиватися в ній. Але, мені здається, рано чи пізно ти прийдеш до якоїсь певної межі, коли ти будеш супер-крутий і щоб рости далі, тобі доведеться виходити за рамки цієї планети… При найкращому розкладі ти станеш найкрутішим спеціалістом в країні і це твоя межа і треба за неї виходити. Або за межі країни або шукати в чому ще розвиватися. Навіть якщо ти керівник, завжди корисно розвиватися ще і в якійсь творчій сфері. Тому що коли ти в процес керування підключає творчість, ти відкриваєш для себе інший горизонт. І навпаки, коли творчі люди організовують себе і вивчають якісь серйозні дисципліни, то це однозначно йде їм на користь, організовує їх.   А тепер дуже важливе питання, яке, я впевнена, виникло у всіх, хто сюди дочитав. Де взяти гроші і час на усе це? Коли дуже сильно хочеться, все можна знайти. Як на мене найскладніше – це таки знайти час. А гроші знайти на бажане – завжди найпростіше. Коли ти працюєш на телебаченні, ти працюєш 24\7. Інколи ти там ночуєш, інколи живеш на свята та вихідні. У ТБ немає вихідного. Ви дивитеся ефір і 8-го березня і у Новорічну ніч, а значить по той бік екрану працюють люди. Але при бажанні час знайти можна. Принаймні я знайшла. Коли я навчалася на косметолога, було дуже складно. Навчання відбувалося цілий день. З 9 до 18. І я просто приходила на 7 ранку на роботу, працювала до 10, потім йшла на навчання, потім поверталася на канал в 6 вечора і працювала до 10 або й до півночі.   Що важливіше на твою думку: талант чи впертість? Я думаю, що важливо і те і те порівну. Є люди талановиті від природи, але якщо вони не будуть розвивати свій талант, то вони зливають його в помийну яму. І навпаки, є люди не дуже талановиті, але вони дуже стараються, то в них є всі можливості стати тими, ким вони хочуть. Як сказала одна моя подружка, талант є «від природи» і «від задниці». Якщо ти дуже будеш старатися, будеш сидіти і працювати ти обов’язково досягнеш свого.   Який твій найбільший талант? Думаю, спілкуватися з людьми. Це мені дуже допомагає в журналістиці. Я раніше думала, що навіть брехати не вмію, але телебачення мене навчило… Цікава інформація… Я зараз про ті ситуації, коли тобі треба розказати, що ти приїхала з Жмеринки, тебе покинув хлопець і тобі терміново треба влаштуватися прибиральницею…   Тобто головне мета? Звісно. Моя мета зробити серйозне розслідування. Зробити відкриття, це місія. Тим більше на такі зйомки йдеш з прихованою камерою і в тебе немає шансу на другу спробу, а тим більше не можеш дозволити себе викрити, бо це загрожує твоїй безпеці! Але спілкуватися з людьми в мене завжди виходило. Я знаю, що я приїжджаю на інтерв’ю і вже за кілька хвилин людині комфортно зі мною розмовляти і в нас з’явився певний контакт.   А як це зробити? Можеш дати пораду? Тут треба відчувати. Є люди, яким достатньо посміхнутися і вони до тебе прихильні. А є ті, кого це буде дратувати. Інколи треба бути стриманою, інколи зробити комплімент. Я взагалі дуже люблю гумор і часто цим користуюся. Мені це легко дається. Якщо, приїхавши я одразу пожартую, то потім навіть підступні питання легше сприймаються. Для журналіста, який працює на телебаченні, це надважлива супер-сила: вміння розкривати людей. Якби ти зустріла Настю Кошман десятирічної давності і у вас було лише 10 сукенд на розмову. Що б ти їй сказала? Я б сказала, ні в якому випадку не сумнівайся в собі, у тебе все вийде. І ти талановитіша, ніж ти думаєш, просто вір у себе і сміливо іди вперед!