За себе і свого сина: батьки військових з Маріуполя пішли на фронт, щоб допомогти своїм дітям бити ворога

Окупанти попри втрати намагаються прорвати нашу оборону, та захисники стоять заради своїх найближчих, йдеться в ТСН.

«Ми в повній дуп*, скажу лише одне – хочу попрощатись», - цими словами син прощався з батьком телефоном.

31-річний боєць боронить і каже, що сили вичерпуються, але міста здавати не збираються. «Може тиждень протягнемо і всі ляжемо, ми-легенди, стільки зробили, що будь-яка армія світу не зробить», - каже боєць.

Славі 53 роки і як почалась війна, пішов у військомат сам. «За покликом серця, бо син у біді, він зателефонував 22 числа і сказав: «Нас вже криють». Я пішло у військкомат тероризувати, не брали, потім взяли», - розповідає чоловік.

Батько був зовсім поруч з сином, коли його підрозділ йшов на Маріуполь з допомогою, але прорватися не змогли.«18 кілометрів бачив у бінокль палаюче місто, прикордонники сказали, що то Маріуполь», - пригадує чоловік.

Поки син на Приазов’ї батько боронить Луганщину. Біль і ненависть до окупанта - це єдине що відчувають дорослі чоловіки. Син Горянина вже півтора тижні не виходить на зв’язок, він теж у Маріуполі. «Важкість породжує страшну ненависть і та ненависть буде рушийною силою за будь-яких обставин, приведе нас до перемоги», - переконує боєць.

Таких інтенсивних обстрілів Луганщина не бачила навіть у 2014 році. Окупанти задіюють важку далекобійну артилерію і авіацію. «Припиняється на декілька годин, потім знову починається. Буває «Гради» прилітають, буває проста артилерія», - розповідає військовослужбовець ЗСУ «Маньяк».

Росіяни знищують усе під фундаменти, а вже потім пускають колони з піхотою і танками. Їх нищать наші бійці, а нові все одно сунуть далі. Вони проїздять повз своєї техніки, не звертають уваги, все одно йдуть, ми їх палимо, а вони все одно йдуть», - додає «Маньяк».

Тут на околицях Сєверодонецька і Рубіжного не залишилося жодного уцілілого будинку, жодної ділянки землі, в якій не було б вирви. Обстріли такі потужні, що дрижать стіни, а осколки зі свистом розлітаються на сотні метрів рубаючи дерева. Окупанти шукають місця для переправ і постійно стріляють надважким калібром «Смерчами» та «Піонами». Та під зливою осколків українські військові тримають оборону, так само, як їхні діти в оточеному Маріуполі.

Славко збирається битися з окупантом поки дихає і поки вистачить набоїв за себе і свого сина. «Я старий, все рівно їх треба бити, хто крім нас», - каже чоловік.

Читайте також:

Прищеплюють культ війни з дитинства: в Росії у продажі з'явилися камуфляжні комбінезони для немовлят

У Києві взяли під варту ексватажка "поліції ЛНР": що він накоїв за свою "кар’єру"

Вбила ракета Путіна: в Одесі попрощалися із 3-місячною Кірою, її мамою та бабусею (фото, відео)